Які почуття переживає людина, яка змушена залишити свій дім? Чому правозахисникам довелося терміново їхати з Криму? Як їм вдалося продовжити свою правозахисну діяльність після переїзду? Чому для них важлива тема прав людини в Криму?
Дім прав людини «Крим» (Crimean Human Rights House ‒ КР) допомагає знайти відповіді на ці запитання. Для цього в містах України проводиться виставка «Валізи правозахисників». Відвідувачам виставки не тільки розповідають про життя та роботу кримських правозахисників, а й пропонують ніби зазирнути в їхнє особисте життя, яке тісно переплетене з активною діяльністю, захистом інших людей.
Про те, як народилася ідея виставки, розповідає Валентина Потапова ‒ представник Дому прав людини «Крим», голова українського Центру громадянської освіти «Альменда», кримчанка, яка була змушена залишити рідну Ялту й переїхати до Києва.
Коли ж я в жовтні 2014 року збирала свою валізу, то розуміла, що можу помістити в нього дуже небагато. Що з мого життя я можу взяти з собою?Валентина Потапова
«У 2006 році я була в ізраїльському музеї спротиву. Мене вразив сходовий спуск, із боків якого стояли валізи. Біля валіз лежали реальні речі ‒ те, що люди брали з собою, фактично вирушаючи назустріч смерті. Це виявилося для мене дуже емоційним і яскравим переживанням. Коли ж я в жовтні 2014 року збирала свою валізу, то розуміла, що можу помістити в нього дуже небагато. Що з мого життя я можу взяти з собою? Образ цієї валізи мене ще довго переслідував. Мені здалося, що саме з його допомогою можна наочно показати історії людей, які виїжджають із Криму. Далі ця ідея почала обростати деталями й вийшов концепт валіз як мобільної виставки», ‒ розповідає правозахисниця.
Організатори виставки помітили, що відвідувачі звертають увагу не на саму валізу, а на її вміст.
«Хотілося показати, що відмінна риса людей, які почали займатися захистом прав людей на окупованій території ‒ це їхній виїзд зі свого місця. Люди залишали свій дім і не знали, коли вони зможуть до нього повернутися. Вони клали до своєї валізи найцінніше і найдорожче для них, валіза ставала мобільною моделлю дому. На новому місці, розпаковуючи речі, людина заново створює простір, який покинула», ‒ каже Валентина Потапова.
Концепція валізи полягає в тому, що там є речі, які пов'язані з минулим життям, і є речі, пов'язані з новим життям. Розглядаючи їх, відвідувачі виставки можуть відновити своєрідний «профайл» правозахисника ‒ його долю, заняття. І тоді правозахисник стає реальною людиною, яка зробила вибір захищати права інших людей, навіть на шкоду власним інтересам.
Валіза севастопольця Володимира Чекригіна привертає особливу увагу молодих відвідувачів виставки. У цій валізі ‒ його водолазна маска з трубкою (на пам'ять про професію водолаза), дитяче фото, шарф з емблемою улюбленої команди «Шахтар», рибні консерви, прапор України з написом «Севастополь» і магніти з рідного міста, які йому подарували друзі.
На жаль, велика частина жителів материкової України досі мало знає про те, що там був спротивВолодимир Чекригін
Володимир стверджує, що для нього участь у виставці ‒ це можливість через свою власну історію розповісти людям про події, які відбувалися в Криму.
«На жаль, велика частина жителів материкової України досі мало знає про те, що там був спротив, про те, що там було й досі залишається багато проукраїнських громадян», ‒ каже севастополець.
На його думку, хоча така виставка апріорі приваблює не дуже велику кількість людей, але видно, що люди, які туди приходять, із цікавістю розглядають речі, багато запитують. Люди намагаються поставити себе на місце героїв виставки, пропускають їхні історії крізь себе.
Володимир впевнений, що відвідувачі йдуть із новими знаннями, з розумінням того, ким є правозахисники. Спочатку людей цікавить, чому взяті з собою ті чи інші речі. Коли починається розповідь про події, які відбувалися, відвідувачі виставки ставлять багато запитань, уточнюють деталі.
Емоції переповнюють не тільки відвідувачів, але й самих учасників, чиї валізи представлені на виставці.
Щоразу говорити про це емоційно складно, хоча свою історію я промовляв уже не разВолодимир Чекригін
«Щоразу говорити про це емоційно складно, хоча свою історію я промовляв уже не раз. Ніколи не знаєш, коли саме може «зачепити» знову. Наприклад, на останній виставці у Львові, я розповідав про те, як виїжджав, і які емоції мене охопили, коли я після пів року окупації побачив український прапор. Був момент, коли я не зміг говорити далі, тому що нахлинули спогади», ‒ згадує Володимир Чекригін.
Правозахисник упевнений, що проведення виставок необхідно продовжувати, бо вони допомагають привернути увагу до тем Криму та Донбасу, яких зараз недостатньо в нашому інформаційному просторі. Вони допомагають зрозуміти відвідувачам, що правозахисники ‒ це не люди з іншої планети, а такі ж, як і вони самі. Багато з правозахисників не прагнули до того, щоб займатися такою діяльністю, але обставини життя такі, що при певних умовах правозахисником може стати кожен.
Люди йдуть, подумки ставлячи собі запитання: «Чи міг би я вчинити так само?»Валентина Потапова
«Відвідувачі наших виставок розуміють, що правозахисники ‒ це не юристи, а звичайні люди, які зробили вибір: жертвувати особистими інтересами, а часом ‒ безпекою та свободою для захисту інших людей. І тоді ми вже можемо говорити з ними про права людини, про важливість їх дотримання та захисту. Люди йдуть, подумки ставлячи собі запитання: «Чи міг би я вчинити так само?». Часто у нас запитують, чим можна допомогти. Тоді говоримо про те, чим можуть допомогти люди, щоб захистити правозахисників і цінність прав людини», ‒ каже Валентина Потапова
Виставка «Валізи правозахисників» уже відбулася в «Кримському домі» в Києві, а також в Чернігові, Львові та Борисполі. Планується проведення виставки на сході України. Дім прав людини «Крим» готовий співпрацювати з зацікавленими організаціями в проведенні заходу.
Окрім кримського кластера, є і міжнародний. Це валізи людей, які займаються конфліктомВалентина Потапова
«Ідея передбачає кластерність. Зараз, окрім кримського кластера, є і міжнародний. Це валізи людей, які займаються конфліктом. Є чотири валізи ‒ луганська, ромська, азербайджанська та білоруська, їх підготував Освітній дім прав людини в Чернігові. Ми можемо зробити кластер адвокатів або біженців, сама ідея універсальна. Зараз для проведення заходів у нас просять два кластери ‒ кримський і міжнародний, їхнє використання розширює межі уявлення про діяльність правозахисників. Є ідея про те, щоб кожен «дім» із міжнародної мережі Домів прав людини надав свою валізу», ‒ каже Валентина Потапова.
За словами організаторів, є два способи представлення експонатів: у першому випадку про героїв виставки відвідувачам розповідає гід. Другий варіант – інтерактивніший.
«Групі студентів чи школярів показують валізу і просять їх за речами, які там є, розповісти історію правозахисника. Це жінка чи чоловік? Де був його дім? Якою була професія? Чим займається зараз? Цей варіант «декодування валізи» вимагає стаціонарного простору та зумовленого часу. Він складніший у проведенні, але викликає набагато більший інтерес. Під час обговорення ми говоримо і про права людини, і про правозахисників. Якщо у нас є можливість залучити до участі у виставці господарів валіз, то відвідувачі ставлять їм величезну кількість запитань», ‒ розповідає Валентина Потапова.
Зараз до кожної валізи записане відео, за допомогою QR-коду можна послухати правозахисників. У планах Дому прав людини «Крим» ‒ зробити онлайн-виставку, на якій відвідувачам розкажуть як про конкретних правозахисників, так і про правозахист загалом.
Довідка: Дім прав людини «Крим» (ДПЛ Крим) є членом міжнародної мережі Домів прав людини, яка охоплює 16 організацій в одинадцяти країнах Східної та Західної Європи, Кавказу та Балкан.
Олена Лисенко, кримчанка, журналістка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
