Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Звинувачення у «переписуванні історії» – улюблений прийом російської пропаганди. «Історію переписують» усі, кому не ліньки – і на Заході, і в Україні, і в інших країнах пострадянського простору. Лише Росія зберігає історію в її первозданному варіанті.
Проте колишній міністр культури, а зараз помічник президента Росії Володимир Мединський на пресконференції, присвяченій презентації нової версії підручника історії країни для старших класів, відверто заявив саме про переписування – переписування історії. Автори підручника вирішили «підкоригувати» історію радянського та російського минулого так, щоб вона відповідала основним наративам державної пропаганди. Власне, насправді це і є підручник, я впевнений, пропаганди та аморальності для старших класів.
Колись ця книга з Керченським мостом на обкладинці, гадаю, стане одним із доказів звинувачення Мединського та його подільників у сприянні злочинній агресії Російської Федерації проти України, реабілітації комуністичних злочинів та виправданні тоталітарних нелюдських практик путінського режиму в самій Росії. Цікаво, що з якогось моменту цей дивовижний «підручник» взагалі перестає розповідати про російську історію. Його автори присвячують практично всю свою увагу історії іншої країни – України.
З якогось моменту цей дивовижний «підручник» взагалі перестає розповідати про російську історію
Саме тому Керченський міст на обкладинці. Саме тому серед останніх розділів підручника російської (!) історії – розділи, які називаються: «Український неонацизм», «Переворот в Україні 2014 року», «Повернення Криму», «Доля Донбасу», «Мінські угоди…», «Загострення ситуації» , «Спеціальна військова операція», «Нові регіони», «Україна – неонацистська держава», «СВО та російське суспільство»… Що відбувався весь цей час у Росії – запитаєте ви. Але, здається, Мединського та його співавтора, ректора МДІМВ Анатолія Торкунова, схоже, це зовсім не цікавить. Високопоставлені пропагандисти не просто переписують історію, вони, певен, у буквальному розумінні слова розкладають майбутні покоління в Росії та на окупованих нею територіях України.
Радянського Союзу немає вже понад три десятиліття. Але радянські підручники історії з їхньою безпардонною фальсифікацією подій, пропагандою та ненавистю до всього живого час від часу нагадують про себе у світогляді та поглядах на життя тих, хто закінчив школу багато років тому. Якщо люди не зверталися до історичних подій у дорослому житті – а чи багато хто це робить? – то багато хто продовжує жити радянськими історичними штампами навіть сьогодні. І при цьому вважати, що вільні від впливу радянської ідеології.
Брехня одних підручників протистоятиме правді інших
З підручником Мединського, певен, станеться те саме. Вже у вересні за цією книгою почнуть навчатися російські школярі 2007 року народження, тільки подумати! І це при тому, що їхні українські однолітки навчатимуться в бомбосховищах і вивчатимуть матеріал про анексію Криму, війну на Донбасі, напад на Україну в лютому 2022 року. Брехня одних підручників протистоятиме правді інших.
Так і закладаються засади майбутнього багаторічного протистояння російського та українського суспільства. Підручник Мединського, гадаю, зіграє свою роль: війна завершиться, а ненависть збережеться надовго, дуже надовго – поки нові покоління росіян та українців не почнуть вивчати ту саму історію, історію, в якій не буде місця пропаганді та брехні. Саме тому книга, що закладає фундамент майбутніх воєн і конфліктів, яка прирікає на смерть і страждання наступні покоління мешканців сусідніх країн, впевнений, – справжнісінький підручник аморальності.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
