Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Можна було б сказати, що у 2021 році в самому Криму та довкола нього мало що змінилося. Це був просто черговий рік окупації – розкрадання півострова «путінськими» та їхніми дірбнішими ставлениками, репресії проти активістів і журналістів, санкційна безвихідь. Крим, здавалося, став повторювати – тільки в гіпертрофованому вигляді – долю самої країни-окупанта, з її вічним Путіним, деградованим правосуддям і перекинутим у минуле суспільством.
І все ж таки Крим продовжував диктувати світові порядок денний – навіть якщо це було спочатку і непомітно. Вже сама реакція російського політичного керівництва на проведення саміту «Кримської платформи» продемонструвала, що в Кремлі з очевидною невпевненістю продовжують ставитися до легітимності російського статусу анексованого півострова. Здавалося б, навіщо так хвилюватися? Російські війська – у Криму, російські маріонетки – у керівництві півострова, Путін влаштовує із Севастополя віртуальні посиденьки з іншим авторитарним правителем – Олександром Лукашенком. Хіба можна це порівняти з форумом у Києві? Хіба не сказала представниця російського МЗС Марія Захарова, що її країні не потрібно відповідати на «Кримську платформу», бо Росія має щось більше – сам Крим?
Виявилося, що для Путіна питання визнання його прав на Крим важливіше за сам Крим
Але виявилося, що для Путіна питання визнання його прав на Крим важливіше за сам Крим. Саме тому Москва так намагалася зірвати саміт «Кримської платформи». Ось чому українського президента Володимира Зеленського стали звинувачувати в «зазіханні на територіальну цілісність Росії» – лише тому, що в Києві говорять про повернення контролю над територією, яка не могла бути включена до складу Росії, навіть виходячи з духу та літери самої російської Конституції, не говорячи вже про міжнародне право! Ось чому до кінця 2021 року Кремль виступив зі справжнісіньким ультиматумом на адресу міжнародної спільноти, вимагаючи відмовити Україні та іншим колишнім радянським республікам у праві вступу до НАТО та навіть самостійному визначенні параметрів двостороннього військового співробітництва.
Країна, що привласнила чужі території за допомогою грубої військової сили та підробки, побоюється посилення жертви
І ось ви тільки подумайте: країна, що привласнила чужі території за допомогою грубої військової сили та підробки, побоюється посилення жертви, яка захоче силою повернути собі відібране! Так той, хто порушив закон, думає, що всі навколо – злочинці. Так Путін упевнений, що всі довкола – «путіни». І намагається запобігти наслідкам можливого «нападу», висуваючи ультиматуми та вимагаючи роззброїти жертву.
Хіба це не інстинкт злодія? Чи не інстинкт того, хто точно знає: він вкрав те, що йому не належить, і господар украденого рано чи пізно повернеться, та ще й із поліцією? І ось цей страх перед відплатою та впевненість, що цивілізований світ вчине з Росією так само, як вона до цього вчиняла зі своїми сусідами, впевнений, і визначає путінський порядок денний.
Як бачимо, той самий «кримський» порядок денний.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
