Спеціально для Крим.Реалії
У новій статті, опублікованій одночасно журналом «Россия в глобальной политике» та виданням «Коммерсантъ», міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров намагається закликати цивілізований світ поважати правила авторитаризму й «не заважати» російському режиму встановлювати ці правила не тільки у своїй країні, а й у сусідніх державах. Але, як це часто буває з пропагандистами авторитарних режимів, Сергій Лавров сам суперечить власній логіці, коли плутається в історичних прикладах.
Зрозуміло, голова російського зовнішньополітичного відомства не міг обійтися без Криму. «Коли ж принцип самовизначення суперечить геополітичним інтересам Заходу, як у випадку вільного волевиявлення жителів Криму на користь єдиної долі з Росією, про нього забувають і гнівно засуджують вільний вибір людей, карають їх санкціями», ‒ вказує Лавров. Ну а що ж на іншій чаші терезів, що має довести «подвійні стандарти» Заходу? «Коли вигідно ‒ абсолютним «правилом» визнається право народів на самовизначення. У цьому ряду ‒ Мальвіни за 12 тисяч км від Великої Британії...»
Просто зупинімося на цих самих Мальвінах. Поготів, що більшість читачів навряд чи знайде їх на географічних мапах. Причому не тільки більшість читачів в Україні, а й більшість співвітчизників Сергія Лаврова. Тому що на російських географічних картах Мальвін теж немає. А є Фолклендські острови ‒ заморська територія Великої Британії. Мальвінськими островами Фолкленди називають в Аргентині, ця країна висуває свої претензії на Фолкленди ‒ приблизно так, як Росія обґрунтовує свої права на Кримський півострів. Але з точки зору міжнародного права Фолкленди ‒ це британська, а не аргентинська територія. Точно так само, як з точки зору міжнародного права Крим ‒ це територія України, а не Росії.
У 1982 році авторитарний режим Аргентини, який цілком можна порівняти з авторитарним режимом Росії, вирішив, що «Мальвіни наші», й окупував цю територію ‒ приблизно так, як у 2014 році Росія окупувала Крим. І я не сумніваюся, якби аргентинська хунта утвердилася на Фолклендах, вона б провела референдум про приєднання території до Аргентини, а незгодних вигнала б або винищила ‒ у цьому в тодішніх правителів Аргентини був багатий досвід.
В історії з Кримом Росія Путіна грала зовсім не роль Великої Британії. Вона, впевнений, грала роль Аргентини часів хунти
Однак тодішня голова уряду Сполученого Королівства Маргарет Тетчер вирішила не здаватися й відрядила до берегів Фолклендських островів військово-морські сили Великої Британії. І британцям вдалося відстояти свій суверенітет. Аргентинські ж правителі вирушили туди, куди вони й мали вирушити ‒ до тюремних камер. Тодішнього президента країни Леопольдо Галтьєрі не просто посадили до в'язниці на декілька років. Його виключили зі списку президентів країни, як й інших авторитарних правителів у погонах. І, до речі, найважливіший урок з фолклендської авантюри аргентинці засвоїли. Після падіння диктатури в країні більше ніколи не було переворотів та авторитаризму. Аргентина тепер не Росія.
Так що в історії з Кримом Росія Путіна грала зовсім не роль Великої Британії. Вона, впевнений, грала роль Аргентини часів хунти ‒ знайоме Путіну та Лаврову слово, так? Просто Аргентина зіткнулася з однією з найсильніших у військовому відношенні країн світу. А Росія напала на слабшу країну в момент дестабілізації ситуації. Чи, можливо, на момент нападу на Крим український президент-втікач Віктор Янукович був не в Росії? Я щось плутаю?
Тому правила насправді ‒ вони одні, що б там не вигадував Сергій Лавров. Й Аргентина часів військової хунти, і Росія часів Путіна пішли на відверте порушення міжнародного права. Просто у випадку з Аргентиною порушника вдалося зупинити, а у випадку з Росією ‒ ні. Й окупована українська територія залишається під російським контролем. Упевнений ‒ поки що.
Але жодних «подвійних стандартів Заходу» в усьому цьому не спостерігається, як бачимо. Стандарт один ‒ міжнародне право необхідно поважати. Навіть Сергію Лаврову.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
