Спеціально для Крим.Реалії
На вакантні місця в Раді з прав людини ООН обрані, серед інших, Росія та Україна. Це рішення створить низку можливостей та колізій одночасно. З одного боку, українська делегація отримає можливість нагадувати світовому товариству про численні порушення прав людини, які здійснює країна-окупант у Криму і на Донбасі.
З'являється нова трибуна, яка дозволить нагадати про утримуваних осіб, підвали спецслужб так званих «народних республік», про переслідуваних кримськотатарських активістів. І з цієї точки зору обрання України до Ради з прав людини ООН ‒ якщо, зрозуміло, грамотно та професійно розпорядитися цією можливістю ‒ може стати безсумнівним успіхом української дипломатії. Ну й визнання того, що інші країни хотіли б бачити Україну в цій раді, хотіли б прислухатися до її голосу.
З іншого боку, Україна в цій раді буде сусідити з Росією. І не тільки з Росією, але й з такими країнами, як КНР та Куба, влада яких неодноразово доводила своє, м'яко кажучи, специфічне ставлення до прав людини. І вже той факт, що країни, в яких відзначені численні порушення прав людини та які не поважають навіть власних громадян, не кажучи вже про громадян іноземних держав, є сусідами в Раді з прав людини з державами, які підтримують демократію, ставить під сумнів адекватність майбутніх рішень Ради.
Хороший приклад ‒ нещодавні слухання в Женеві, які стосувалися порушення прав людини в Білорусі. Після цих термінових дебатів з мінімальною перевагою буквально в один голос була ухвалена резолюція, яка закликала білоруську владу до діалогу з громадянським суспільством та опозицією, до поваги прав людини в країні. Росія в цих дебатах тоді брати участь не могла, адже ще не була членом Ради з прав людини. Але її постійне представництво при відділенні ООН в Женеві спільно з Білоруссю, Венесуелою та КНР виступило із заявою, в якій взагалі ставилося під сумнів право Ради з прав людини ООН організувати термінові дебати щодо порушень у Білорусі.
Російська делегація, думаю, буде робити все можливе, щоб спростовувати порушення прав людини в самій Росії, на окупованих нею територіях і у країнах, які пов'язані з Кремлем
І це все, що нам потрібно знати про ту позицію, яку займе Москва в цій раді після своєї чотирирічної відсутності. Російська делегація, думаю, буде робити все можливе, щоб спростовувати порушення прав людини в самій Росії, на окупованих нею територіях і у країнах, які пов'язані з Кремлем. А заодно звинувачувати в порушенні прав людини демократичні країни. І потім, впевнений, використовувати ці звинувачення в пропаганді ‒ ось бачите, навіть в ООН обурені тим, як Україна (чи Грузія, чи Латвія, чи Сполучені Штати) порушують права людини. А «мужні російські дипломати захищають ці права, не шкодуючи сил».
Саме тому Сполучені Штати у 2018-му році залишили Раду з прав людини й оголосили, що будуть використовувати для захисту прав людини інші міжнародні майданчики. І зараз державний секретар США Майк Помпео висловив обурення у зв'язку з обранням Росії, Китаю та Куби до складу Ради. Як сказав голова Держдепартаменту, обрання цих країн з «жахливими показниками в галузі прав людини» підтверджує правильність рішення США.
Однак в України ‒ інший підхід. Україна буде в Раді з прав людини разом з Росією. А значить, впевнений, багато що тепер залежатиме від наступальної позиції української делегації. Якщо така наступальна позиція не буде заявлена з перших днів перебування обох країн у Раді, Україна ризикує перетворитися на об'єкт пропагандистських атак Кремля.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
