Спеціально для Крим.Реалії
Слідом за Європейським союзом Сполучені Штати запровадили санкції проти високопоставлених російських чиновників і низки наукових установ, які можуть бути причетні до отруєння опозиціонера Олексія Навального.
Це перші американські санкції після отруєння та затримання Навального й перші санкції нової адміністрації президента Джозефа Байдена. І вони, впевнений, демонструють, що Білий дім не збирається відмовлятися від тиску на Кремль у всьому спектрі проблем, пов'язаних з порушенням Росією норм міжнародного права та прав людини в самій країні.
У Вашингтоні впевнені: за переслідуванням Навального стоять аж ніяк не тільки силові структури, вони лише виконавці політичних рішень
Зовсім недавно президентДжозеф Байден говорив про те, що США ніколи не визнають анексію Криму. Тепер ось ‒ санкції проти чиновників, серед яких опинилися не лише одіозні силовики, а й архітектор внутрішньої політики Кремля, перший заступник голови адміністрації президента Сергій Кирієнко. А це означає, що у Вашингтоні впевнені: за переслідуванням Навального стоять аж ніяк не тільки силові структури, вони лише виконавці політичних рішень. І дійсно, арешт Навального продемонстрував, що у своєму «діалозі» з опозицією російська влада більше не збирається поважати навіть норми власного законодавства. Але це, впевнений, ‒ закономірний шлях розвитку «посткримської» Росії, коли анексією Криму Кремль продемонстрував таку ж байдужість до норм міжнародного права.
Очевидно, що в Москві на нові санкційні заходи Вашингтона дадуть відповідь черговими заявами про неприпустимість тиску та про безглуздість точкових санкцій для російської економіки. Дійсно, після того, як рішення про нові санкції було оприлюднене, курс російського рубля тільки зміцнювався, а експерти говорили про те, що загроз для російського ринку немає.
Новий державний секретар США Ентоні Блінкен навряд чи незабаром збереться в гості до Сергія Лаврова
Натомість є інша загроза ‒ наростання політичної ізоляції російського керівництва. А політична ізоляція, думаю, рано чи пізно неминуче призводить до економічного розриву й технологічного відставання ‒ через це вже проходив Радянський Союз.
А поки що навіть найбільш зацікавлені у співпраці з Москвою західні політики змушені визнати, що Росія не збирається домовлятися із Заходом і дотримуватися хоча б найелементарніших правил. Візит до Москви голови європейської дипломатії Жозепа Борреля виявився в цьому сенсі своєрідним моментом істини ‒ на спробу діалогу російське керівництво відповіло відвертими образами на адресу високого гостя.
Що ж, думаю, новий державний секретар США Ентоні Блінкен навряд чи незабаром збереться в гості до Сергія Лаврова.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
