Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Як і слід було очікувати, реальне, а не віртуальне розширення НАТО не призвело до жодної відчутної реакції з боку Кремля.
Так, міністр оборони Росії Сергій Шойгу виступив із погрозливими заявами та нагадав про рішення розмістити тактичну ядерну зброю на території Білорусі – але до вступу до НАТО Фінляндії жодного практичного стосунку це рішення не має. А прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, хоч і наголосив на «негативних наслідках» приєднання Фінляндії до альянсу, негайно підкреслив, що цю ситуацію не можна порівнювати з приєднанням до НАТО України, оскільки з Фінляндії ніхто не робив «антиросію».
Вже ця заява кремлівського чиновника викриває російські твердження, які пов'язують напад на Україну з її можливим вступом до НАТО. Коли президент Росії Володимир Путін ухвалював рішення про напад на Україну 24 лютого 2022 року, цей вступ аж ніяк не був таким реалістичним, як приєднання Фінляндії. Проте російські війська спробували увірватися до Києва, а зовсім не до Гельсінкі.
Можливим приєднанням України до НАТО в Москві пояснюють агресивні наміри щодо сусідньої країни вже давно. І все ж нагадаємо, що коли в 2014 році було здійснено анексію Криму, Україна офіційно була позаблоковою державою, більшість її громадян виступала проти вступу до НАТО, а в самому Криму була не американська, а російська військова база – причому її статус було визначено не лише двосторонніми домовленостями, а й перехідними положеннями української Конституції.
З погляду Путіна Фінляндія, схоже, – «відрізана скибка», а її вступ до НАТО лише підтверджує цей факт
Проте, коли здійснювалася анексія, Володимир Путін та інші російські керівники говорили саме про небезпеку того, що НАТО може наблизитися до російських кордонів. А коли НАТО справді наблизилося – і пальцем не ворухнули!
То чим же справді відрізняється Фінляндія від України з кремлівської точки зору? Насамперед, тим, що Фінляндія – держава, суверенітет якої не ставиться під сумнів. Так було не завжди. У 1939 році Йосип Сталін фактично ухвалив рішення про анексію Фінляндії. На окупованій під час перших битв «зимової війни» території країни було сформовано маріонетковий уряд «Фінляндської демократичної республіки». Але здобути перемогу Радянському Союзу так і не вдалося, а під час Другої світової війни суверенітет Фінляндії був гарантований спільними рішеннями союзників щодо антигітлерівської коаліції. Тому з погляду Путіна Фінляндія, схоже, – «відрізана скибка», а її вступ до НАТО лише підтверджує цей факт.
А ось з Україною, як і з будь-якою іншою колишньою радянською республікою, інакше. Кремль так і не змирився з фактом їхнього суверенітету, в Москві неодноразово публічно заявляли, що «історична Росія» включає українські землі. Тому проблема зовсім не в тому, що Україна має вступити до НАТО. А в тому, що територію України – і, можливо, інших колишніх республік СРСР – Путін, напевно, хотів би приєднати до Російської Федерації. А вступ до НАТО цьому, звичайно ж, завадить, оскільки перетворить завоювання сусідніх країн на справжній глобальний конфлікт.
У Москві неодноразово публічно заявляли, що «історична Росія» включає українські землі
Тому в пропозиціях щодо гарантій безпеки Росії, оприлюднених напередодні нападу Росії на Україну, йшлося не просто про гарантії нерозширення НАТО, а, насамперед, про гарантії того, що в НАТО не буде прийнято Україну, Грузію та інші колишні радянські республіки.
Після того як Росія передбачувано отримала негативну відповідь на ці вимоги, які явно порушували суверенітет і країн НАТО, і колишніх радянських республік, вона почала війну.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
