Доступність посилання

ТОП новини

Куди перекидають воду Північно-Кримським каналом?


Частина каналу біля Херсонщини як була сухою, так і лишилася

У кримській частині Північно-Кримського каналу є вода, і це породило цілу низку чуток на півострові. Пов’язали це з тим, що продірявилася дамба на Херсонщині, власноруч зведена херсонськими фермерами. Але це не так, і вода є тільки в частині русла. Насправді так перекидають кримські водні ресурси на потреби східного Криму. А частина каналу біля Херсонщини як була сухою, так і лишилася. Ми розкажемо про те, яку ж саме воду перекачують руслом каналу в східну частину півострова і чому цю воду досі не переганяють водопроводом.

У східний Крим каналом її перекидають із Білогірського водосховища та трьох підземних водозаборів із підземних запасів Нижньогірського та Джанкойського районів, на глибині 160 метрів. Перед місцем першого скиду Північно-Кримський канал перекрили дамбою, щоб вода не йшла в бік Джанкоя.

Водозабори і місця скидання води з них в Північно-Кримський канал
Водозабори і місця скидання води з них в Північно-Кримський канал

Тож частина річища, ближча до Херсонщини, повністю суха всі сім років. Кримський блогер Ігор Корсаков зняв, як вона виглядає.

Використовують трохи більш як половину кримського річище ПКК. Воду перекидають для потреб Судака, Феодосії, Керчі та селищ біля них. Підземні запаси, які нині викачують для цього, були розвідані ще в радянські часи.

Місце скидання в русло ПКК артезіанської води з Ніжинського та Просторненського водозаборів
Місце скидання в русло ПКК артезіанської води з Ніжинського та Просторненського водозаборів

Після 2014 року на кожному з трьох водозаборів пробурили по 12 свердловин, збудували або реконструювали помпові станції, зробили пункти управління.

Міністр екології російської адміністрації Криму Геннадій Нараєв заявляє, що запасів цих трьох підземних джерел має вистачити на 25 років і вони можуть давати щодня 210 тисяч кубометрів води. Оцінку цих підземних запасів проводили у 1991 році.

Чи правдиві сучасні дані, як вони отримані – сказати важко, зазначає ексголова Рескомітету Криму з водогосподарського будівництва Олександр Лієв.

«За водою в Криму завжди спостерігали екологічні служби, які готували звіти за міжнародними стандартами та неодноразово до цього долучалися моніторингові місії, які були міжнародними. На сьогодні в Криму немає ніяких міжнародних місій і немає ніяких взагалі міжнародних стандартів. І немає взагалі ніякого розуміння, які стандарти беруться за основу», – каже Олександр Лієв.

Олександр Лієв
Олександр Лієв

Періодично річищем каналу у східний Крим пускають і частину води з Білогірського водосховища. ЇЇ закачують у річку Біюк-Карасу, потім із водосховища Новоіванівського гідровузла вона вже потрапляє в канал.

Блогер Ігор Корсаков показав, як змішується в каналі викачана підземна артезіанська вода і волога з річки Біюк-Карасу, в яку скинули воду з Білогірського водосховища. Зліва – артезіанська вода, справа – вода з водосховища.

Місце змішування води в руслі Північно-Кримського каналу
Місце змішування води в руслі Північно-Кримського каналу

Село Зоркіне Нижньогірського району – розташоване саме неподалік від першого місця скидання води в канал. Жителі села розповідають: у них проблем із питною водою немає. Про те, що підземну артезіанську воду перекидають каналом на схід, знають не усі місцеві.

«Водонапірну вежу нібито роблять, з материка приїхали, тендер виграли, змінюють тут усе, тобто нові труби ставитимуть і саму свердловину якось покращуватимуть і чиститимуть, я так зрозуміла. А про Північно-Кримський канал нічого такого не чули. Тобто ніяких труб, нічого такого ми не бачили», – каже жителька села Вікторія Данильченко.

«Негативно. Таку воду не можна в канал скидати. Вода артезіанська – це золота вода. Тим більше тут, у нас, у нашому регіоні степовому. Ну не дбайливо це. Тим більше у нас Крим страждає від безводдя. А таку воду, її треба в пляшки розливати й продавати», – вважає житель села Зоркіне Олександр Супрунов.

Проти того, щоб річище каналу використовували для перепомповування води для питних потреб, ще у 2015 році висловлювався голова громадської ради при комітеті з водного господарства Криму Валерій Ляшевський.

«Ми забираємо воду з підземних сховищ і скидаємо її у відкрите річище Північно-Кримського каналу, в земляне річище здебільшого, яке доступне для впливу як із боку тварин, так і з боку людини. А потім ця вода надходить на очисні споруди й після цього подається споживачеві. Я вважаю це неприпустимим, такі заходи можуть бути тільки короткостроковими заходами, але ніяк не довгостроковими», – заявляв Ляшевський.

Перекидання води річищем усе ж стало довгостроковим. Воду таким чином перекидають уже шість років, бо водогону для цього досі немає.

Частина русла Північно-Кримського каналу, якою перекидають воду в східний Крим
Частина русла Північно-Кримського каналу, якою перекидають воду в східний Крим

Торік добудували інфраструктуру всіх трьох водозаборів. Цей проєкт обійшовся у понад 5 мільярдів рублів. Зараз у канал скидається до 200 тисяч кубометрів води на добу.

Перекачування каналом відбувається з великими втратами води. Представник підрядника називає російським ЗМІ цифри від 25 до 40 відсотків.

Ексголова Рескомітету Криму з водогосподарського будівництва та зрошувального землеробства Олександр Лієв вважає, що стратегічний артезіанський запас довго перекидати таким чином не можна.

«Використовувати відкриті канали для транспортування артезіанських вод – це дуже марнотратно. В умовах, наприклад, українського законодавства це категорично заборонено. В якійсь екстреній ситуації, як тимчасовий захід для вирішення якихось надзвичайних ситуацій теоретично таке могло б бути. Але розраховувати на це, як на стійку систему українське законодавство забороняє. Це дуже марнотратно, для транспортування такої води, звісно ж, повинні бути трубопроводи», – каже Лієв

До Керчі вода Північно-Кримським каналом доходить уже з цвіллю. Як вона виглядає показав місцевий ресурс «Керчь ФМ».

Одне з міст, що потерпає від нестачі води у східному Криму – це Судак.

Судак, червень 2021
Судак, червень 2021

«Зазвичай (вода – ред.) була за годинами. З першої десь до трьох, до чотирьох. Вчора увімкнув зранку – вже була вода. У моєму районі, я в районі Суук-Су живу, новий район, там завозять труби, будівництво йде», – каже місцевий житель Аблякім Куртаметов.

Щоб Судак був із водою, потрібен новий водопровід для сходу. Але тут також потребує реконструкції водогін Феодосія – Судак. На це збираються витратити майже чотири з половиною мільярди рублів до 2023 року.

«Я ось почув десь місяць назад про цей водопровід, що він йтиме сюди. Раніше не цікавився. Обіцяли протягом місяця зробити, буквально ось скоро-скоро. Завжди обіцяють, обіцяють. Але, я думаю, якщо обіцяли, значить, зроблять», – вважає місцевий житель Тимур Абдуллаєв.

«Працюють люди, повинні провести. Обіцяють, обіцяють… Обіцяють уже давно воду провести. Але постійно навряд чи, немає постійної води у нас», – міркує місцева жителька Олена Зозуля.

Водогін, який будують для усього східного Криму, має йти у дві нитки, також планують збудувати 5 помпових станцій.

«Це – один із найскладніших інфраструктурних об'єктів Росії. Його протяжність – понад 190 кілометрів. Там божевільна система енергопостачання і найнадійніші у світі труби, термін експлуатації яких становить, за паспортом, понад 100 років. А так вони пролежать і багато сотень років», – заявляв торік підконтрольний Росії міністр будівництва Криму Михайло Храмов.

Дата здачі водогону постійно переноситься. Спочатку його обіцяли закінчити у 2020 році, потім у 2021, тепер уже називають 2023 рік. Будівництво обійдеться у понад 20 мільярдів рублів.

«Це колосальна сума і це неймовірні терміни. Будівництво такого водопроводу – це споруда інженерної складності значно простіша, ніж, наприклад, будівництво Керченського мосту або дороги, яку зараз будують для того, щоб перекидати військову техніку. Тобто, це скоріше говорить про пріоритети. Пріоритетом не є в Криму водопостачання місцевого населення. У принципі, протягом року можна побудувати такий водопровід, абсолютно без героїзму», – вважає ексголова Рескомітету Криму з водогосподарського будівництва та зрошувального землеробства Олександр Лієв.

Зараз прокладання самих труб зупинили. Наприкінці весни замовник – це «Инвестстрой Республики Крым» – повідомив, що різко на 50 відсотків зросла вартість сировини для виробництва чавунних труб, а її постачальник у Росії – тільки один. Тож зараз підрядник переорієнтувався на інші роботи – зведення помпових станцій та прокладання під'їзних шляхів.

Водопостачання Криму

Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.

Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.

У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.

З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.

Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.

Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.

Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.

Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.

XS
SM
MD
LG