27 березня в Києві під час міжнародного фестивалю документального кіно Docudays відбудеться показ документального проекту «Балух». Це історія одного з українських в'язнів Кремля, активіста з Криму Володимира Балуха. Після показу запланована дискусія «Своїх не кидаємо: що відбувається в Криму?»
Тим часом місце перебування Балуха досі невідоме. У лютому засудженого українського активіста вивезли з колонії в Керчі, де він відбував покарання. Захист припускає, що його можуть етапувати в колонію у Тверській області Росії.
Про долю Володимира Балуха, про те, як на ній позначилися дії російської влади, і про становище українців в анексованому Криму в ефірі денного ток-шоу Радіо Крим.Реалії ведуча Олена Ремовська розмовляє з автором проекту «Балух», шеф-редактором телепроекту «Крим.Реалії» Анжелікою Руденко.
‒ Нагадаємо передісторію. Наприкінці 2016 року активіста затримали співробітники ФСБ. Вони стверджували, що на горищі його будинку були виявлені десятки патронів і кілька тротилових шашок. Пізніше його звинуватили ще й у побитті начальника Роздольненського ізолятора. Володимир Балух свою провину не визнав і підтримував голодування з 19 березня до початку жовтня 2018 року. Російський суд засудив його до 4 років і 11 місяців колонії загального режиму. Анжеліко, на чому саме фокусується ваш фільм?
‒ Я їздила до Криму восени 2018 року, моїм завданням та інтересом журналістським було дізнатися про Балуха як про людину. Про те, що він патріот, що він вивісив український прапор, про те, що він сміливий, про його життєву позицію ми знали. Про його справу та як його судять у Криму ми теж багато знали від адвокатів. Особисто мені не вистачало як журналісту дізнатися, яка він людина. Який він чоловік, батько, син, сусід? Що про нього взагалі говорять місцеві жителі. Мені особливо було цікаво поговорити з його мамою ‒ звідки в нього такий бунтарський характер? Видно, як Володимир емоційно говорить, описує все.
‒ З ким вам вдалося поспілкуватися в Криму?
‒ Вони живуть в одному селі, на сусідніх вулицях, мама та дружина, а син ‒ в іншому місті. Мені вдалося з усіма ними поспілкуватися і навіть з адвокатом Ольгою Дінзе ‒ якраз вона на той момент теж була в Криму, тому що проходило одне з судових слухань щодо Балуха в Сімферополі. Відразу скажу, що ми їхали працювати як журналісти, але в'їжджали як туристи, тому що для роботи на території Криму за російськими законами ми зобов'язані мати акредитацію Міністерства закордонних справ. Ми вже кілька років не можемо її отримати: нам не дають ані відмови, ані згоди. Ми розуміли, що порушуємо російське законодавство, але у нас немає іншого вибору: працювати ми повинні, зобов'язані. Я подумала, що якщо ми будемо спілкуватися з сім'ями вдома, то це не завжди можна трактувати як журналістську діяльність.
‒ Російська влада перевіряла вас?
Лякало, що з нами може щось статисяАнжеліка Руденко
‒ Я розуміла, що ми ризикуємо, але не думала, що це обернеться просто неймовірними зустрічами з представниками силових структур. Це навіть стало однією з сюжетних ліній цього фільму ‒ про наші перипетії, затримання, перевірки документів, про те, як нас штрафували. Найжахливіше: перший раз в житті я відчула фізичний страх. Навіть не стеження лякало ‒ нам вдалося сфотографувати цих людей ‒ лякало, що з нами може щось статися. Ми пересувалися селами, їхали пустельними дорогами, і в якийсь момент я зрозуміла, що в принципі ми можемо зникнути. Працювалося в Криму непередбачувано.
‒ Чи знайшли ви підтвердження того, що Володимир Балух став жертвою політичного переслідування?
Була б людина, а стаття знайдеться ‒ ось це якраз про БалухаАнжеліка Руденко
‒ Я зустрічалася з головою села не на камеру, ми просто до нього під'їхали. І така ненависть в очах, дуже різкі висловлювання ‒ все доводить, що Балуху хотіли закрити рота. Була б людина, а стаття знайдеться ‒ ось це якраз про Балуха. Надумані звинувачення, немає доказів, і завдяки адвокатам справу розглядали повторно. Настільки білими нитками все шите ‒ Ольга Дінзе сказала, що в її практиці ще не було такої безпрецедентної справи, де настільки все не сходиться. І все одно його засудили. Під час обшуку в будинку Балуха силовики знали, що шукали, за чим вони прийшли. І сказав це навіть не слідчий, а понятий, який оглядав речі. Навіть понятий знав, за чим вони прийшли, ‒ це ж просто смішно.
‒ Як у Володимира складалися стосунки з членами його сім'ї у зв'язку з активною проукраїнською позицією?
‒ Сім'я поділяє його позицію, вони підтримують Володимира. Жодного разу ніяких проросійських думок я не почула. Мама, син, сестра, дружина вважають, що Крим ‒ це Україна. Вони вважають так само, як і Володимир, але просто не висловлюються так завзято, як він. Конфлікту тут немає, це виключене. При цьому у Володимира конфлікт із сином через те, що той працює в окупованому Криму на окупантів. Він у конфлікті з сестрою, яка жила в Росії 30 років і говорила йому, що не може бути такого, щоб анексували Крим, що там російські військові. Вона не була в Криму більше ніж рік і не вірила. Володимир умовляв маму не брати російську пенсію, паспорт і виїжджати. Основна причина, чому Володимир не виїхав на материкову частину України, це мама. Він допомагав їй вести велике господарство й не уявляв, що залишить її. Тобто він все одно з усіма сперечався, щось доводив. Володимир ‒ людина з характером, усім від нього, видно, діставалося.
У Володимира конфлікт із сином через те, що той працює в окупованому Криму на окупантівАнжеліка Руденко
‒ А як щодо людей навколо нього?
‒ У Балуха є конфлікт з проросійськи налаштованими сусідами, вони різні нехороші речі роблять. Але я спілкувалася з людьми, які поділяють його позицію або теж чекають, коли Крим повернеться та буде українським. Так, є ця частина людей ‒ і вони боялися спілкуватися на цю тему, просили не знімати, щоб ніде не звучали їхні прізвища. Я бачила й знаю людей, які бояться говорити, щоб не було таких проблем, як у Балуха. Його мама сказала, що якби вона знала, чим це обернеться, то, звичайно, поїхала б. Вони просто не уявляли, що таке може статися, що ця машина просто катком змете Володимира до в'язниці. І зараз, коли він повернеться, вони поїдуть з Криму.
‒ Після прем'єри 27 березня можна буде знайти фільм «Балух» у відкритому доступі?
‒ Поки ні. Чекайте також показу на телеканалі «Україна» 17 травня. Ми ще плануємо подавати заявку на кілька фестивалів і тільки потім викладемо на YouTube.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
