Доступність посилання

ТОП новини

«Відплата їх наздожене»: як Україна переслідує кримських суддів, які зламали присягу


Засідання Сімферопольського районного суду у справі фрілансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка, липень 2021 року. Ілюстраційне фото

Прокуратура Автономної Республіки Крим та Севастополя 21 жовтня надіслала до суду обвинувальні акти щодо трьох суддів підконтрольного Росії Верховного суду Криму. Їх звинувачують у причетності до переслідування заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза.

У повідомленні прокуратури не зазначені імена та прізвища обвинувачених, але поінформоване джерело в відомстві повідомило Крим.Реалії, що йдеться про Зінькова Віктора Івановича, Крючкова Ігоря Ігоровича та Козирєва Олексія Вікторовича. Кримським суддям, котрі опинилися під українським слідством, загрожує від 12 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Як правило, тих, хто у 2014 році перейшов з українських судових органів до російських звинувачують у державній зраді, проте підозрювані перебувають поза досяжністю українських правоохоронних органів. У серпні 2021 року Рада національної безпеки та оборони України внесла до списків санкцій низку російських та кримських суддів. Про проблеми такого переслідування йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Начальник відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя Олександр Пікуль розповів Крим.Реалії, що більше ніж третина колишніх українських суддів у Криму підозрюються у державній зраді.

Лише у травні був розблокований закон, що дозволяє заочно переслідувати таких осіб, тому поки що вироків немає
Олександр Пікуль

– Загалом на півострові станом на 2014 рік працювало 492 судді, з них понад 40 указами президента були переведені на материкову частину України, а решта перейшли працювати до незаконно створених судів на окупованій території. Сьогодні прокуратура керує кримінальними провадженнями щодо 193 суддів за фактом здійснення ними державної зради. Оскільки вони наразі перебувають на тимчасово окупованій території, досудові розслідування припинені. Варто зазначити, що прокуратура АРК займається цими справами лише з початку 2020 року, раніше вони перебували у віданні Генпрокуратури, і відтоді ми надіслали до судів 33 звинувачувальні акти щодо кримських суддів. Лише у травні був розблокований закон, що дозволяє заочно переслідувати таких осіб, тому поки що вироків немає, але ми рухаємось у цьому напрямку.

Уже наявні вироки щодо кримських суддів відносяться до більш раннього періоду: так, у Єдиному державному реєстрі судових рішень України є заочні рішення щодо суддів Апеляційного суду АРК, Ялтинського міського суду, Красногвардійського та Севастопольського судів – усім призначено по 12 років позбавлення волі, з конфіскацією майна чи без. Олександр Пікуль наголошує, що в таких заочних процесах обвинувачених інформують про їхній перебіг, також призначають адвокатів, проте, за словами прокурора, станом на кінець осені 2021 року ще жоден суддя із Криму не вийшов на контакт з обвинуваченням.

Народний депутат України, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз як фігурант політичної «справи 26 лютого» у Криму згадує про свій досвід взаємодії з кримськими суддями.

По суті, російська держава поклала на цих людей свої каральні функції
Ахтем Чийгоз

– Я пройшов через 154 судові засідання, вони були практично щодня. Поки я перебував у СІЗО, у мене закінчився термін утримання під вартою, і три доби я провів там без рішення суду. Звичайно ж, ми знали, що мене не випустять через те, що так звані судді щось не встигли чи припустились процесуальних порушень. У Криму взагалі не існує судової системи. Тоді суддя Галина Редько, не проводячи жодних засідань, за моєї відсутності, ухвалила рішення про продовження арешту. По суті, російська держава поклала на цих людей свої каральні функції. Суддю Олексія Козирєва призначили у мій процес як так званого члена Верховного суду Криму, але він сам ФСБшник із Саратова. Він був ніби наглядачем за діями Верховного суду. У нас часто були суперечки з Козирєвим, оскільки він виявляв особливу ворожість до кримських татар.

Ахтем Чійгоз, народний депутат України, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу
Ахтем Чійгоз, народний депутат України, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу

За спостереженнями Ахтема Чийгоза, переслідування кримських суддів правоохоронними органами на материковій частині України зовсім не залишає байдужими.

Вони розуміють, що таке необмежена в часі невідворотність покарання
Ахтем Чийгоз

– Ці кримінальні справи дуже впливають на суддів, хто б що не казав. Я розмовляв і зі слідчими Слідчого комітету, і з ФСБшниками: вони розуміють, що таке необмежена в часі невідворотність покарання, самі за такою ж технологією діють. Тому вони дуже дратуються, це дуже їх зачіпає, вони дуже нервують. Це нагадування, що через якийсь час у будь-якій точці світу справедлива відплата їх наздожене.

Тим часом експерт Українського регіонального центру з прав людини Роман Мартиновський вважає, що хоча українська держава поступово адаптує свої закони до унікальної кримської ситуації, у сфері заочного переслідування суддів та інших підозрюваних у державній зраді ще залишаються білі плями.

– Те, що українське законодавство за останні роки зробило певний крок уперед, це факт. Однак я звернув би увагу на те, що є резолюція Комітету міністрів Ради Європи від 1973 року, де викладені принципи заочного розгляду справ. Мені здається, у цій частині проблеми в українському законодавстві є: досі не передбачена можливість для особи, чия справа розглядається заочно, подати заяву про скасування вироку. Мається на увазі не апеляція, а випадок, коли обвинувачений вирішив все ж таки особисто з'явитися до суду й захищати свої інтереси, і починається перегляд справи вже за його участю. Цю процедуру варто було б запровадити. Є деякі інші моменти, пов'язані з висуненням підозр, але все ж таки певний прогрес відчувається.

Роман Мартиновський, експерт Українського регіонального центру з прав людини
Роман Мартиновський, експерт Українського регіонального центру з прав людини

Станом на 1 листопада у Печерському суді Києва призначене чергове засідання в межах очного процесу над Валерієм Чорнобуком – колишнім суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, якого підозрюють у державній зраді. За версією Офісу генерального прокурора України, він надавав допомогу Росії та її представникам у переведенні кримських судів на російське законодавство. Чорнобук відкидає всі звинувачення у підтримці російської влади Криму, стверджуючи, що після анексії його вигнали з роботи, і він переїхав до родини до Дніпра. Там він встиг попрацювати суддею в Апеляційному суді Дніпропетровської області, але в результаті багатьох перипетій втратив свій статус, і в листопаді 2018 року колишнього суддю затримали в Києві та заарештували. Втім, пізніше Чорнобука звільнили з-під варти.

Голова кримського правозахисного центру «Дія» Олександра Дворецька пояснює важливість цього процесу для решти «суддівських справ» у Криму.

Справа Чорнобука може бути прикладом для решти – чи будуть такі дії вважатися нормальними українськими судами
Олександра Дворецька

– Дуже важливо, якою буде практика з перших справ щодо чиновників та суддів, які у березні 2014 року перебували на державній службі та сприяли при цьому окупації Криму. Справа Чорнобука може бути прикладом для решти – чи будуть такі дії вважатися нормальними українськими судами, чи держава захищатиме свої національні інтереси й не лише декларуватиме стратегію деокупації, а й реалізовуватиме її на практиці. Я була присутньою на засіданні у справі Чорнобука як слухачка й зауважила, що обвинувачений захищається одразу на кількох фронтах: доводить, що він чинний суддя, що він адвокат, що він захисник України, оскільки 45 днів пробув у зоні АТО. Мене здивувало, що він робив слухачам у залі суду зауваження – мені взагалі сказав, що нібито за гроші приходжу сюди.

Олександра Дворецька, голова кримського правозахисного центру «Дія»
Олександра Дворецька, голова кримського правозахисного центру «Дія»

У Прокуратурі АРК та Севастополя зазначили, що на минулому засіданні суду у справі Чорнобука «закінчили досліджувати письмові докази сторони обвинувачення та перейшли до письмових доказів сторони захисту».

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • 16x9 Image

    Сергій Мокрушин

    Народився в місті-герої Керчі. Отримав диплом Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за спеціальністю «журналістика». Починав роботу на ДТРК «Крим», останні 4 роки до окупації вів тему бюджетних закупівель і корупції в Кримському центрі журналістських розслідувань. Виїхав з Криму через рік після окупації. 

XS
SM
MD
LG