Як Захід має реагувати на події в Білорусі? Дискусії у Вашингтоні та Празі

Як відповідати на події в Білорусі? ЄС вже ухвалив рішення про санкції та прагне допомогти у мирному вирішенні кризи. Конгрес США висловився на підтримку демонстрантів у Білорусі, а Держдепартамент США направив заступника державного секретаря Стівена Бігуна до Москви та Вільнюса, щоб вивчити шляхи мирного завершення протистояння відповідно до прагнень білоруського народу. Експерти і політики у далеких і близьких столицях – від Вашингтона до Праги ­– сходяться в одному – білоруси повинні мати право на вільний вибір.

В обох дискусіях, що проходили у четвер у недержавних аналітичних організаціях – «Атлантичній Раді» у Вашингтоні та «Європейських цінностях» у Празі – учасники обговорень визнавали, що мирний протест потребує підтримки і солідарності, а боротьба ненасильницькими методами проти режиму, що вдався до кривавих розправ над своїми громадянами, «може тривати місяцями, якщо не роками». Докладніше про основні тези.

Що ще можуть і повинні зробити США та інші демократичні країни для того, щоб зупинити насильство в Білорусі, покарати винних у ньому та надати можливість білоруському народу самостійно вирішувати своє майбутнє? Серед учасників дискусії, яку модерував колишній посол США в Україні Джон Гербст і яка проходила в «Атлантичній раді», були експерти, дипломати та чинні політики – серед них два американських конгресмени – Вільям Кітінґ від демократів та Адам Кінзінґер від республіканців.

Конгресмен Кітінґ наголосив, що головні вимоги до президента Олександра Лукашенка зараз – припинення насильства, звільнення несправедливо ув’язнених та початок змістовного діалогу з протестувальниками про вихід з цієї ситуації.

«Важливо, щоб світ підтримав білоруський народ в їхньому виборі щодо їхнього майбутнього та майбутнього їхньої країни. Голос білоруського народу має бути почутим. І ніхто з-за кордону не має перешкоджати у цьому», – наголосив конгресмен Кітінґ.

Щодо США, то конгресмен-демократ сказав, що підтримка цієї політики є від обох головних партій США і що Америки координуватиме свої дії, включно із запровадженням санкцій щодо людей, винних у фальшуванні результатів виборів та пізнішому насильстві, з партнерами у Європейському Союзі. Як наголосив конгресмен Кітінґ, потрібно усвідомлювати, що перехід до демократичного режиму з побудовою демократичних інститутів – уряду, який працюватиме в інтересах свого народу і користуватиметься його довірою, – триватиме «місяці, а можливо, і роки».

«На цьому шляху білоруси потребуватимуть підтримки демократичного світу, який поділяє цінності поваги до прав людини, до верховенства права та права на чесні та вільні вибори», – сказав конгресмен Кітінґ.

Республіканець Адам Кінзінґер наголосив, що якими б не були суперечки між демократами і республіканцями напередодні президентських виборів, вони єдині у тому, що білоруси мають право на вільні вибори і потрібно послати чіткий сигнал президенту Росії Володимиру Путіну, щоб він не втручався у цей процес.

На його думку, потрібно діяти на випередження – разом із партнерами в Європі готувати пакет санкцій, «які будуть дуже постійними і дуже сильними, подібними до тих, які ми запровадили за інтервенцію в Криму, поки ситуація не буде вирішена».

«Ми повинні чітко сказати, що станеться, якщо Росія вирішить вторгнутися в Білорусь, навіть якщо це станеться на запрошення легітимного уряду», – вважає конгресмен Кінзінґер. Також, на його думку, слабким місцем для Росії є проєкт «Північний потік–2», і зараз є час нагадати європейцям, що енергетична залежність від Росії є питанням національної безпеки. І нарешті, на думку Кінзінґера, дуже важливо звертати увагу на дії Росії, втрата уваги – найбільший ворог таких ситуацій.

«Коли Росія окупувала Грузію, це було в новинах, але швидко відійшло, хоча політики, включно зі мною, продовжують працювати і над цією проблемою. Так само і з Україною. Тому зараз важливо об’єднати наші зусилля і сказати президенту Путіну, що йому більше не дозволять діяти без наслідків», – наголосив конгресмен Кінзінґер.

Колишній високопосадовець Пентагону та директор аналітичного Центру Байдена при Пенсильванському університеті Майкл Карпентер вважає, що європейці та американці відстають від розвитку ситуації, що діяти потрібно швидше і рішучіше.

«Європейський Союз та США мають чітко сказати, що Лукашенко має піти. Має відбутися мирний процес передачі влади, який має бути визначений у процесі переговорів, повинні бути нові вільні і чесні вибори, як закликає Світлана Тихановська, і звісно, припинення насильства, тортур і терору, звільнення в’язнів, припинення переслідування журналістів. Усе це потрібно сказати дуже чітко. Казати загальними фразами, що ми є разом з білоруським народом – цього не достатньо», – вважає Карпентер.

Він вважає, що в Білорусі відбувається національне пробудження, подібне до того, що було в Польщі під час руху «Солідарність» 40 років тому, і зараз потрібна «така ж, якщо не більша підтримка».

Як каже Карпентер, Лукашенко вже діє подібним способом, як Ярузельський (прем'єр-міністр комуністичної Польщі, – ред). У країні вже є російські військові та медіарадники, політтехнологи, залишається тільки дочекатися «зелених чоловічків».

«Не досить запровадити 20 санкцій проти 20 осіб. Середня ланка номенклатури має знати, що якщо вони братимуть участь у репресіях, вони будуть у санкційному списку. Потрібно запровадити санкції проти всіх, хто бере участь репресіях, включно з найвищими керівниками і самим Лукашенком. Але ЄС поки не розглядає цю можливість, наскільки мені відомо. Економічні санкції проти країни сенсу не матимуть, бо ми не хочемо покарати білоруський народ, а конкретні індивідуальні санкції проти агентів репресій – це те, що потрібно», – сказав Карпентер. На запитання, чи потрібно включати і російських агентів, Карпентер відповів – обох.

Колишній президент недержавної організації «Дім свободи» Девід Креймер, а нині дослідник Міжнародного університету Флориди, вважає, що в Москві все ще не визначилися з питанням, чи підтримати Лукашенка, чи погодитися на його відхід від влади.

На його думку, в Кремлі не мають ані найменшої симпатії до білоруського диктатора, але там не хотіли би бачити прецедент із падінням подібного до російського режиму через народні протести. З іншого боку, для Москви важливо не втратити симпатію білорусів, які поки що не виголошують антиросійських гасел і на загал, позитивно ставляться до Росії.

Девід Креймер наголосив, що в Білорусі йдеться про майбутнє саме цієї країни. Тому тут було б не припустимо, щоб переговори велися з тією ж Росією без участі представників Білорусі. Захід не повинен обіцяти Путіну, що Білорусь ніколи не стане членом НАТО чи ЄС, хоча зараз про це і не йдеться.

Білоруська учасниця розмови, засновниця опозиційного до президента Лукашенка «Вільного театру» Наталія Коляда вважає, що зараз усе залежить від Заходу і його вміння знайти спосіб мирної передачі влади в Білорусі. При тому, що президент Лукашенко має піти. На її думку, від цього залежатиме не лише розвиток подій у Білорусі, але і в Росії, де білоруський сценарій розглядатиметься як найближчий приклад.

Польща не хоче території Гродненської області

У Празі, тим часом, експерти, яких зібрала організація «Європейські цінності» та її старший аналітик Давід Стулік, обговорювали питання європейської стратегії щодо Білорусі і того, як влада намагається залякати людей «солдатами НАТО».

Польський журналіст Якуб Ґурницький вважає, що лукашенківська пропаганда вдало розіграла історію про «приєднання Гродненської області», яку нібито хоче загарбати Польща у випадку розпаду Білорусі.

Він розповів, що напередодні польські проросійські політики зробили заяву про Гродненську область, яку з радістю використав Лукашенко для залякування білорусів. Насправді ж офіційно Польща жодних територіальних зазіхань не має і Міністерство закордонних справ Польщі викликало білоруського посла для пояснень щодо неодноразових звинувачень від білоруської влади.

Якуб Ґурницький наголосив, що важливо продовжувати висвітлення подій у Білорусі, коли режим намагається переслідувати журналістів, щоб міжнародні медіа не випускали з уваги білоруські протести. Бо незабаром, за його словами, почнеться новий політичний сезон і з’являться інші новини, які витиснуть білоруські події з суспільної уваги. А падіння суспільної уваги призведе і до зменшення уваги політиків до подій у Білорусі.

Білоруський політолог Катерина Шмаціна, яка нині працює в Берліні на запрошення Німецького Фонду Маршалла, вважає, що залучення європейських політиків у переговори не обов’язково матиме позитивний ефект.

«Поки що справа – суто внутрішня, білоруська. А намагання закордонних політиків допомогти у переговорах неминуче призведе і до привнесення ними своїх власних інтересів, до геополітичної боротьби», – вважає політолог.

Тому, на її думку, якщо вже міжнародна спільнота береться допомагати, то краще через багатосторонні структури, як то ОБСЄ.

«Це дозволить мати і європейські країни за столом переговорів, і Росію, яку, якщо не запросити, вона діятиме агресивніше», – вважає білоруський політолог.

Щодо того, чи може ЄС зіграти ефективну роль як посередник, то Давід Стулік звернув увагу на те, що ані Лукашенко, зі зрозумілих причин, ані представники Координаційної ради не мають тісних контактів з європейськими партнерами. Лише на третій тиждень протестів представники Координаційної ради зустрілися з представниками посольств європейських країн, щоб розповісти їм про ситуацію.

Наприкінці розмови у Празі Давід Стулік запитав про Україну і її роль у білоруських справах. Він зауважив, що в Білорусі намагаються уникати згадок про український досвід, бо в масовій свідомості білорусів українські протести стали пов'язуватися з війною та слабкою державою.

Польський журналіст Якуб Ґурницький вважає, що білоруський протест не подібний ані на польську «Солідарність», ані на український Майдан, бо надто різними були умови у всіх трьох країнах. Зокрема, Лукашенко, який готувався до сценарію Майдану з одним місцем концентрації протестів, виявився цілком безпорадним перед протестами за принципом флеш-мобу, коли люди розходяться в одному місці, щоб за якийсь час зібратися в іншому і продовжити демонстрацію.

Але Україна не може стояти осторонь – вона може, зокрема, прийняти політичних біженців, які не можуть легально приїхати в європейські країни через карантинні обмеження і припинення видачі віз.

Білоруський експерт Алесь Логвинець, який працює у Вільнюсі, не погодився з польським колегою щодо сприйняття Майдану в Білорусі.

На його думку, багато демократично орієнтованих білорусів прекрасно знають, що Майдан був Революцією Гідності, і що він був мирним народним протестом за політичні права. Щодо ролі України зараз, то, на його думку, Київ має приєднуватися до європейських санкцій проти представників режиму, бо вони часом подорожують через територію України.

«Те, що Лукашенко говорить про Майдан, свідчить про те, що він боїться народного виступу за свої права. Тому паралелі з Україною є на місці і вони потрібні», – вважає Логвинець.