Паралельно з учасниками навчань «Захід-2021» до Білорусі перекинули також російську техніку і військових, чия присутність у країні матиме значно довготриваліші та відчутніші наслідки. Йдеться про так званий спільний російсько-білоруський навчально-бойовий центр, перші російські винищувачі для потреб якого 8 вересня приземлились на аеродромі в Барановичах. Якою є ціль створення таких центрів? Якими будуть наслідки для України від усе тіснішої співпраці Москви та Мінська у військовій сфері? І що зараз відбувається на українсько-білоруському кордоні?
Прикордонний пункт пропуску «Сеньківка» в Чернігівській області. За день в обидві сторони його перетинають менше як тисяча осіб. Здебільшого – водії вантажівок. Людей стало менше через обмеження у зв'язку з пандемією COVID-19, пояснюють прикордонники. Тепер, після перетину кордону, якщо людина не вакцинована, то повинна встановити в телефоні спеціальний додаток і піти на двотижневу самоізоляцію.
«То обмеження в правах – два тижні сидіти в коморі. Хіба це нормально?.. Навіть у той же ліс сходити зараз (немає змоги – ред.), хіба це нормально?» – обурюється Роман, який через пункт пропуску прямує з Росії в Україну.
Особливість пункту пропуску «Сеньківка» – у тому, що тут сходяться державні кордони України, Росії та Білорусі. В 1975 році на межі трьох країн навіть встановили монумент, який повинен символізувати дружбу між народами. І це, мабуть, останнє, що нагадує тут про довоєнний період. Адже зараз уже за 200 метрів від пам'ятника розпочинається протитранспортний рів і колючий дріт, яким Україна відгороджується від Росії.
Прикордонники просять не називати роботи на межі з Росією будівництвом стіни. Кажуть, коректна назва – інженерне облаштування кордону. І зі стіною тут, дійсно, мало спільного.
«На цій ділянці українсько-російського кордону інженерне забезпечення – це металеве сітчасте загородження з колючого дроту «Єгоза», контрольно-слідова смуга, рокадна дорога та протитранспортний рів», – перелічує складові перший заступник начальника відділу прикордонної служби «Гірськ» Сергій Хоменко.
У будь-якому випадку, запевняють прикордонники, проєкт дозволив значно посилити контроль на кордоні. Щоправда, останні кілька років жодних робіт тут не проводили.
«Нині інженерне облаштування таке, як ви бачите. Проєкт був реалізований у 2015 році. Зараз він призупинений, із 2015 року», – пояснює Хоменко.
Схожа ситуація – й у інших областях на кордоні з Росією. Хоч будівництво почали ще в 2014-му, в жодному регіоні проєкт поки не завершили.
Завершити роботи вздовж усього українсько-російського кордону спочатку обіцяли до кінця 2018 року, потім до кінця 2020-го. Зараз крайній термін – 2025 рік. У Чернігівській області проєкт реалізували тільки на 10%. Всього ж, за даними прикордонної служби, облаштувати необхідно ще 1500 кілометрів кордону.
Відстань до українсько-білоруської ділянки кордону звідси – кілька сотень метрів, та різниця в підходах помітна неозброєним оком. Утім, за словами прикордонників, ставлення до білоруського напрямку змінюється і невдовзі тут теж планують посилювати охорону.
«На цій ділянці державного кордону нарощуватимуться зусилля з інженерного облаштування. Додатково облаштовуватимуться також інші інженерні споруди та загородження. Цьогоріч, наступного та надалі», – додає перший заступник начальника відділу прикордонної служби «Гірськ» Сергій Хоменко.
А поки в Україні лише планують роботи на кордоні з Білоруссю, інші її сусіди вже перейшли від слів до справи. Щобільше, Україна їм у цьому допомагає. Так, наприклад Литві, як гуманітарну допомогу Київ, серед іншого, передає колючий дріт. Загалом – десятки тонн вантажів.
Литва, Латвія і Польща вже почали активно відгороджуватись від Білорусі. Головна причина – потік мігрантів, який цьогоріч збільшився в десятки разів. Тільки в Литву через білоруський кордон у 2021-му потрапило понад чотири тисячі порушників. Здебільшого це громадяни Іраку, Ірану та Сирії. Керівництво країни впевнене – це сплановані дії з боку Лукашенка. Ситуацію на кордоні з Білоруссю там називають гібридною агресією.
Цього разу білорусько-російські навчання «Захід-2021» пройдуть поблизу Волинської області. Серед місць, де тренуватимуться військові – «Брестський» полігон.
Один із прикордонних українських населених пунктів у цьому районі – село Піща. І хоч навпростець до білоруської території – всього лише три кілометри, місцеві не вважають що є причини для занепокоєння.
«У нас там більше рідні, аніж навіть тут. Ми всі один народ врешті-решт. Що там рускі навчання роблять – ну, може трохи лякають і так далі», – каже місцевий житель Микола Нестерук.
«Ми тут усі жили раніше разом. У нас тут як такого страшного кордону не було. Наші родичі – там, ми тут живемо. Я не знаю, кого нам там боятися», – додає односельчанин Віталій Ковальчук.
Попри близькість до кордону, зараз потрапити в Білорусь для місцевих – завдання не з простих. Відразу біля села розташований прикордонний перехід, але з весни минулого року, через пандемію, він закритий. І якщо сусідня Польща навмисно відгороджується від Мінська, то тут навіть вимушеним закриттям кордону люди незадоволені.
«Їздили ми й на роботу в Білорусь, бо ж нема тут роботи. Їздили й на буряки, і на помідори. Була робота, а останні два роки – все. Ми навіть на город свій без паспорта виїхати не можемо», – скаржиться Лілія Нестерук.
«У «верхушці» сваряться, а нам, простим – біда. Як наші, так і тамтешні. Границі були відкриті, було добре. Я така баба-непосидючка: ми ходили на Білорусь, помідори там пололи, все робили», – додає жителька села Піща Тетяна.
Водночас сам Лукашенко не раз заявляв про те, що необхідно повністю закрити кордон з Україною. Нібито, так у Білорусь потрапляє зброя і бойовики. Подібні звинувачення в Офісі президента України називали безпідставними. Доказів Лукашенко не надавав, та й кордон, хоч і з «ковідними» обмеженнями, та все ще відкритий.
«Я думаю, що на це тисне Кремль, тому що Кремль посилює власний вплив на Білорусь протягом цього року постійно і в інтересах Кремля, щоб у Білорусі та України були максимально погані стосунки. Тоді їм простіше працювати й на території Білорусі, а також намагатися посилити свої позиції в Україні. Їм не вигідно, щоб Білорусь з Україною могли напряму взаємодіяти», – вважає директор із досліджень міжнародної безпеки Європейської експертної асоціації Марія Авдєєва.
На думку Авдєєвої, в Білорусі навмисно створюють образ ворога з України. Так Кремль використовує Лукашенка для гібридної агресії, яка одними лише словами може не обмежитись.
«Ми можемо очікувати провокацій на кордоні з Білоруссю. Подивіться, що зараз відбувається на кордоні з Польщею, і на кордоні з Литвою. Що буде використано на кордоні з Україною, яким чином будуть здійснені ці провокації, ми не знаємо, але ми мусимо очікувати їх. Із тим, щоб звинуватити в першу чергу Україну. Оскільки протягом всього цього року постійно є така розмова з боку Білорусі, що Україна становить для Білорусі небезпеку», – застерігає Авдєєва.
На цьому тлі військове співробітництво Москви та Мінська тільки посилюється. Так, 8 вересня в Білорусь перекинули російські винищувачі Су-30СМ. Їх планують використовувати в рамках спільного навчально-бойового центру, про створення якого міністри оборони двох країн домовилися в березні цього року.
«Кремль, звісно, розраховує на те, що закріпившись у вигляді спільних навчально-бойових центрів, можна буде поставити питання про переформатування і цього центру і двох російських військових об'єктів, які розташовані на території Білорусі і які не володіють статусом військової бази – в повноцінну військову базу і не просто трансформація юридичного статусу, але і з набору тих підрозділів, які там перебуватимуть», – коментує новину керівник аналітичного проєкту Belarus security blog Андрій Поротніков.
Також на початку вересня Лукашенко заявив, що невдовзі Росія передасть Білорусі десятки бойових літаків і вертольотів, а також засоби ППО. Допустив, що отримають навіть зенітно-ракетний комплекс С-400.
«У разі, якщо ці постачання пройдуть саме в тому форматі, в якому заявлено – це, швидше за все, можна розглядати як наявність якоїсь великої військово-політичної пакетної угоди між Мінськом і Кремлем. Росія вже позначила той формат співпраці, який її б влаштував – це створення єдиної військової організації так званої Союзної держави. Як це виглядає, можна подивитися на прикладі Південної Осетії. Коли частина колишньої армії Південної Осетії, її спецслужб, якихось силових структур передається в підпорядкування і пряме управління Російської Федерації», – вважає Поротніков.
Військова активність у сусідній Білорусі жителів прикордонного села Піща поки не особливо хвилює. Хоча, визнають місцеві, ставлення до Лукашенка за останній рік тут усе ж змінилося.
– Раніше вважали хазяїном. Що, як у селі, то господар. А зараз, то вже диктатор «полнєйший». От, у мого зятя друг якийсь там пост залишив в інтернеті – «проти». Приїхали, з квартири забрали, 15 діб просидів ні за що.
– Як жила там, бо в мене чоловік був білорус, то наче нормально було. А зараз, як увімкнеш телевізор, то тільки й думаєш, щоб прокинутись зранку і спокій був. Він із Путіним зв’язаний, що тут говорити.
– Моя точка зору, що йому вже пора на пенсію. Вже досить. Чекає, щоб свого Миколку залишити замість себе. Він вже старий і це, як то кажуть, стариківський маразм, – діляться думками жителі села.
Подальше зближення Москви та Мінська в українському МЗС вважають загрозою нацбезпеці, зазначаючи, що загальна протяжність українсько-білоруської ділянки кордону – понад тисяча кілометрів.
