Доступність посилання

ТОП новини

«Готові свідчити»: інтерв'ю із колишніми білоруськими силовиками, які надали запис розмови про убивство Шеремета


Слідчі оглядають автомобіль, який вибухнув, коли у нього сів журналіст Павло Шеремет. Київ, Україна, 20 липня 2016 року
Слідчі оглядають автомобіль, який вибухнув, коли у нього сів журналіст Павло Шеремет. Київ, Україна, 20 липня 2016 року

Телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», записав інтерв'ю із колишніми білоруськими силовиками про аудіозапис, на якому обговорюють убивство Павла Шеремета.

Європейське видання EUobserver опублікувало запис розмови, зроблений у 2012 році. Один із голосів на ньому схожий на голос тогочасного керівника КДБ Білорусі Вадима Зайцева.

На аудіофайлі троє людей обговорюють операцію із ліквідації Олега Алкаєва, колишнього начальника мінського СІЗО №1, Володимира Бородача, колишнього командира бригади спецназу, і В'ячеслава Дудкіна, колишнього виконувача обов'язків начальника відділу боротьби з корупцією. На цю операцію, нібито на спецрахунку президента Білорусі Олександра Лукашенка, було «понад півтора мільйона доларів». Співрозмовники обговорюють також убивство журналіста Павла Шеремета з використанням «закладки» (вибухівки – ред.) – «щоб цього щура, б **дь, зовсім, б **дь, ні рук, ні ніг не зберуть».

Достовірність запису виданню EUobserver підтвердили фахівці NATO в Білорусі, знайомі зі Зайцевим. Телеканалу «Настоящее время» про «стовідсоткові докази» справжності аудіо заявив Ігор Макар, колишній заступник командира бойової групи антитерористичного підрозділу МВС Білорусі «Алмаз». Із 2006 року він перебуває у політичній еміграції, але підтримує зв'язок із нинішніми чинними білоруськими силовиками. Саме Макар надав запис виданню, заявивши, що «готовий дати свідчення в суді, що він є справжнім».

Ігор Макар розповів, як до нього потрапив цей аудіозапис, і чому він опублікований саме зараз.

«Сподіваюся, на це відреагує Росія і світ»

– Як до вас потрапив цей запис і чи намагалися ви опублікувати його раніше?

– Цей запис я отримав зі своїх джерел у 2012 році. Я тоді не намагався з цим записом щось зробити, оскільки змінити ситуацію в Білорусі було неможливо. І, швидше за все, якби я цим займався, то моєму життю загрожувала б дуже серйозна небезпека. Але у цьому запису я почув ім'я мого близького друга – це Олег Алкаєв. Тому я вжив заходів і звернувся до спецслужб Сполучених Штатів, щоб вони допомогли.

Сполучені Штати, як я розумію, допомогли, тому що в Німеччині звернулися до Олега Алкаєва з кримінальної поліції із пропозицією надати охорону. Його попередили, що через загрозу життю не можна виїжджати з Німеччини.

У МЗС Білорусі також відправили повідомлення, що США в курсі того, що планується убивство людей і що цього не варто робити. І після цього Лукашенко зняв із посади голову Комітету держбезпеки Вадима Юрійовича Зайцева.

– Ви згадали Олега Алкаєва. У розмові з нашими колегами з білоруської служби Радіо Свобода він сказав, що також займається розслідуванням. Ви обговорювали з ним це?

– Ми з ним спілкуємося і дуже часто. Ми зараз займаємося ініціативою «Білоруський народний трибунал». Коли ця інформація була щодо запису, я Олега Алкаєва попередив – він приїжджав до мене в Вільнюс.

Я йому дав послухати цей уривок, де йому погрожують, щоб він розумів, що це дійсно правда. І він писав лист (і мені його теж надсилав) від себе голові КДБ, на той час – Зайцеву. Цей лист теж є, його можна опублікувати. Ми будемо далі все це розбирати і розслідувати.

– Міжнародні експерти не змогли повністю верифікувати автентичність цієї розмови. Ви стверджуєте, що запис справжній. У вас є підстави довіряти вашому джерелу?

– У мене є стовідсотковий доказ, що цей запис є справжнім. Перше, що було зроблено, – фоноскопічна експертиза, а друге – моє анонімне джерело безпосередньо спілкувалося із людьми, які на цьому записі, і які знають, як це все відбувалося більш детально і докладно.

Це джерело може дати свідчення в суді або в Генеральній прокуратурі України.

– Зараз ваш джерело перебуває у безпеці?

– Уже в безпеці, саме тому я все це і опублікував.

– А раніше ця людина перебувала на території Білорусі?

– Так.

– Ви сказали, що не хотіли публікувати запис раніше, бо не вірили в те, що в Білорусі можливі якісь зміни. За минулий рік на Білорусь звернули увагу в усьому світі – зараз слушний час?

– У даному записі згадувався Павло Шеремет, який і був підірваний в автомобілі точно так, як це планувалося. Так само у мене є докази і підтвердження того, що планувалося фізичне усунення Андрія Івановича Суздальцева (російський політолог і критик режиму Лукашенка; перший громадянин Російської Федерації, який став persona non grata в Білорусі, у 2006 році був позбавлений права на проживання і депортований до Росії із формулюванням: «є загрозою національній безпеці Білорусі» – ред.). Цього на аудіо немає, але це підтвердить моє джерело особисто – в суді.

Я дуже сподіваюся, що на це все відреагує Російська Федерація. Я дуже сподіваюся, що відреагує світова спільнота, зокрема, європейська, що відреагує Америка. І я думаю, що нарешті-то ми зможемо побороти цей диктаторський режим, який діє в нашій рідній країні Білорусі.

– До якої інстанції ви хотіли б дійти в цьому розгляді?

– Ми плануємо зробити заяву і звернути увагу на цю ситуацію світової спільноти.

І, звичайно, щоб цей процес був у Гаазькому суді.

Чому Алкаєв?

Серед осіб, про яких говорять на оприлюдненому аудіозапису, є і Олег Алкаєв, колишній начальник СІЗО № 1 Мінська.

Колись він розповідав «Настоящему времени», що був очевидцем страти 150 людей, про що написав книгу – «Розстрільна команда»​.

Павло Шеремет був редактором і видавцем цієї книги.

У 2001 році Алкаєв виступив із викриттям у справі про викрадення і умисне вбивство відомих білоруських політиків – Віктора Гончара, Анатолія Красовського і Юрія Захаренка.

Убиті опоненти Лукашенка
Убиті опоненти Лукашенка

Коли Алкаєву стало очевидно, що правоохоронці не збираються розслідувати ці злочини, він покинув Білорусь і отримав у 2002 році політичний притулок у Німеччині.

Ось що кажуть учасники записаної розмови про Алкаєва:

Голос 1: ... Але завдання, так, завдання встановити, хто там є, так. Хто там може бути? Там може бути Дудкін, так, там може бути Алкаєв, там Бородач, ну ось.

Голос 3: Ці всі, в принципі. Так.

Голос 2: Так. Ось я ще про Алкаєва щось не подумав, взагалі випало з голови, якщо чесно.

Голос 3: З Алкаєвим ви не знайомі?

Голос 2: Ні, з ним ми не знайомі. Ну, я знаю, хто це, але я з ним не знайомий.

Голос 1: Так ось воно і стоїть – завдання. Ну, поїдеш ти раз у Німеччину, ну встановиш там адреси. Але ж нам просто адреси то нецікаві. Ти знаєш, як там потрібно заходи проводити. Алкаєв для тебе – це, вважай, як малолєтка. Це хтось інший повинен зробити. А ось цього іншого – хто підготує? Як зробити так, щоб м-м-м? Тому я тобі кажу, що ви повинні навчати агентів усьому, так би мовити, диверсійній майстерності, може бути не всіх, так ...

Голос 1 продовжує: Повинно бути чітке уявлення, адже, ще раз повторюся, що в курс цієї справи введене досить вузьке коло людей! І президент чекає цих чітких заходів, і доручено комітету займатися цими справами. Так ось, і зрозумілі методи, якими ми повинні будемо декого втопити, декого розстріляти – це зрозуміло. А як спровокувати природний підрив, як спровокувати природну пожежу, вбивство, і всі інші речі? ...

Журналістка білоруської служби Радіо Свобода Ганна Соусь поговорила з Олегом Алкаєвим.

Колишній начальник СІЗО №1 розповідає, що у 2012 році берлінська поліція отримала інформацію про плани його усунення і запропонувала захист. Алкаєв пояснює це тим, що він є ключовим свідком зникнення і умисного вбивства відомих білоруських політиків. Він сподівається, що зараз почнеться новий етап розслідування справ зниклих безвісти вже на міжнародному рівні.

– Ви є ключовою фігурою у справі про зникнення або умисне вбивство відомих білоруських політиків Юрія Захаренка, Віктора Гончара, Анатолія Красовського. Їдучи з Білорусі, ви мали ряд документальних свідчень того, яким чином могло статися їх вбивство. Чи пов'язуєте ви те, що є на аудіозаписі, із тією інформацією, якою ви володієте, або тією, яку ви оприлюднили?

– Те, що було оприлюднено, викликало занепокоєння, не більше того.

У нас народ так влаштований: «Начебто це мене не стосується, а решта – перетреться».

Але я ж працював далі, і досить успішно працював. Просто поки не опублікував усього, і, напевно, зарано публікувати, тому що там живі люди брали участь в цьому процесі – допомагали мені. І треба перш за все про них подумати і не дати можливості нашим властям (режиму Лукашенка) усунути свої помилки, які вони допустили в ході цих злочинів.

– А що вам відомо про погрози на адресу Володимира Бородача, колишнього командира бригади спецназу Міністерства оборони, і В'ячеслава Дудкіна, колишнього начальника відділу по боротьбі з корупцією? Їх імена фігурують у цьому розслідуванні.

– В'ячеслав Дудкін був і є носієм дуже великої інформації. Наскільки Володимир Бородач володів інформацією, це треба в нього запитати. Щось він розповідав про касету із записами страти Захаренка. Можливо, він теж носій інформації, тому що він входив у тісний контакт і зі Захаренком, і з Гончарем, спілкувався із ними. Зрозуміло, що якщо вже густим гребінцем це все прочісувати, там ще багато кого можна в цей список включити.

Вчора торкнувся питання про перевидання моєї книги. У нас із Шереметом був задум перевидати, і ми працювали над продовженням. Він зі свого боку працював, допомагав, я – зі свого боку.

Я збирав інформацію, писав її, він редагував. За задумом у нас повинно було вийти друге видання книги, але не вийшло.

– Нагадаю, Павло Шеремет був редактором вашої книги «Розстрільна команда»​. І видавцем.

– Так, він видавець. Ми з ним контактували і працювали над продовженням. Я його попереджав, до речі: «Павло, готується щось серйозне проти тебе». Але він навіть мені не відповів.

Він був, мабуть, зайнятий, у нього був переїзд в Україну, і зі своїми проблемами він до цього серйозно не поставився. Вийшло так, як вийшло.

Шеремет був носієм інформації. І він був небезпечний тим ще, що мав доступ до засобів масової інформації. Він людина медійна.

Я, припустимо, людина кабінетна, а він – медійна. У нього там і радіо було, і телебачення. Він у будь-який момент міг озвучити щось на весь білий світ.

У цьому він був небезпечний. І як носій інформації, і як видавець, і як людина, яка працює над продовженням книги.

Звичайно, він був небезпечний.

Оператор Дмитро Завадський (ліворуч) та журналіст Павло Шеремет. Білорусь
Оператор Дмитро Завадський (ліворуч) та журналіст Павло Шеремет. Білорусь

XS
SM
MD
LG