Спеціально для Крим.Реалії
Севастополь і Крим підписали угоду про взаємодію при встановленні адміністративного кордону. Після геодезичної зйомки та створення картографічної схеми її має затвердити Рада Федерації Росії. Проте до цього моменту може з'ясуватися, що робота виконана даремно. У Росії активно обговорюється тема збільшення регіонів. Не виключено, що Крим і Севастополь виявляться одними з перших на черзі.
Домовилися взаємодіяти
8 лютого підконтрольні Кремлю губернатор Севастополя Дмитро Овсянников і глава Радміну Криму Сергій Аксенов (Аксьонов) підписали угоду про взаємодію у питаннях встановлення меж між регіонами. Робота в цьому напрямку триває вже два роки, але сам процес ще, судячи з усього, далекий від завершення.
Як зазначено в офіційній заяві, підписана угода поки лише передбачає «створення правових та інших умов для визначення координатного опису адміністративного кордону між Республікою Крим і містом федерального значення Севастополем».
На його підставі передбачається провести геодезичні зйомки, потім створити картографічну схему, а після цього передати документ на затвердження до верхньої палати російського парламенту ‒ Ради Федерації. Про те, наскільки це тривала процедура, свідчить той факт, що наразі повністю встановили кордони один з одним тільки дев'ять російських регіонів.
Незважаючи на те, що ще передбачається багато роботи, обидві сторони сповнені оптимізму. Дмитро Овсянников сказав, що «всі суперечні моменти зняті», а, за словами Сергія Аксенова, жодних розбіжностей між регіонами «немає й бути не може», оскільки вони вирішують всі проблеми «по-братськи».
Тим часом, про хід переговорів і процедуру узгодження меж російські чиновники не повідомляють майже жодних подробиць, обходячись лише переможними реляціями, переповненими загальними патетичними фразами. Не згадується й про причини виникнення розбіжностей. Мабуть, щоб зайвий раз не розбурхувати населення.
Прикордонні конфлікти
Довжина адміністративного кордону між Кримом і Севастополем ‒ 106 кілометрів. В українські часи її провели з урахуванням історично сформованих реалій: зон відповідальності комунальних служб, гірничорятувальних загонів, лісництв. Але в квітні 2014 року Росреєстр створив Управління державної реєстрації, кадастру та картографії в Республіці Крим, у повноваження якого увійшла підготовка землевпорядної документації для визначення нового кордону між регіонами. Російські фахівці підійшли до питання, не мудруючи лукаво, і поклали в основу своєї роботи принцип: хто перший встиг закадаструвати, того регіону й земля.
У селі Верхньосадове новий кордон розділив вулицю Титова на дві частини. Більша залишилася в Севастополі, а менша, з 5-поверховим житловим будинком, опинилася в Криму. Упродовж багатьох років його жителі були приписані до севастопольських дитячих садків, шкіл, медичних установ і, зрозуміло, не в захваті від перспективи зміни прописки.
Суперечними виявилися і деякі території в прибережній і гірничо-лісовій зонах півострова, що вважаються особливо цінними. Найбільш «смачний» шматок ‒ це трикутник площею приблизно 300 гектарів поблизу Байдарського заказника. В українські часи він перебував в адміністративних межах Севастополя, проте вже тоді кримські землевпорядники встигли нарізати в ньому більше десятка ділянок землі, призначених для будівництва та обслуговування присадибних ділянок, будинків та колективного житлового будівництва. У зв'язку з цим Росреєстр відніс їх до Республіки Крим.
Щодо способів вирішення проблеми висловлювалися різні думки. Так, депутат російського парламенту Севастополя Олександр Кулагін наполягав на тому, щоб за основу бралася межа, позначена на українській мапі, а голова департаменту архітектури Олександр Моложавенко, навпаки, пропонував враховувати визначені російськими фахівцями кордони кадастрових округів.
Днями Дмитро Овсянников з гордістю повідомив, що йому вдалося відбити у кримчан житловий будинок у селі Верхньосадове, однак про сотні гектарів у Байдарському заповіднику не обмовився ні словом. Утім, усі ці місцеві конфлікти Кремль може розрубати одним ударом: з'єднавши два регіони в один.
Сильний з'їдає слабкого
У Росії останнім часом багато говорять про збільшення регіонів. Серед потенційних кандидатів: Амурська область та Єврейський автономний округ, Алтай і Алтайський край, Москва і Московська область, Санкт-Петербург і Ленінградська область. На цьому тлі цілком логічним здається і перспектива об'єднання Криму та Севастополя.
Тема вкидається в інформаційний простір уже не вперше. І щоразу вона отримує різку відповідь від місцевих керівників. Проти об'єднання регіонів неодноразово висловлювалися губернатор Севастополя Дмитро Овсянников і кримський прем'єр Сергій Аксенов. Прапор підхопив і нещодавно призначений із Москви керівник севастопольської організації «Единой России» Дмитро Саблін, якого пророкують у губернатори міста.
«Крим і Севастополь ‒ два абсолютно різних суб'єкти, які непоєднувані», ‒ сказав він, пославшись на приклад СРСР, в якому Севастополь мав статус міста республіканського підпорядкування.
Однак, із точки зору Кремля, проект об'єднання регіонів може виявитися досить привабливим.
По-перше, він дозволить оптимізувати бюджетні витрати. Так, наприклад, утримання окремого регіонального штату севастопольських чиновників коштує російському бюджету майже три мільярди рублів.
По-друге, розмити кримськотатарське населення севастопольськими відставниками та російськими мігрантами, які, як правило, обирають для переселення на постійне місце проживання «місто російської слави».
По-третє, загасити не тільки міжрегіональні суперечки, але і внутрішні конфлікти, що упродовж останніх п'яти років роздирають Севастополь, чимало дратуючи кремлівське начальство.
Звісно, севастопольці звикли відчувати свою «особливість» і не дуже хочуть об'єднуватися з Кримом. Але останніми роками ця ідея набуває все більше прихильників. Харизматичний і місцевий Аксенов викликає в Севастополі більше симпатій, аніж начальники, які приїздять у місто з Новоросійська, Удмуртії, Підмосков'я та інших російських регіонів. Тому останнім часом тут все більше заздрять кримчанам, вважаючи, що вони живуть на острівці стабільності та добробуту. Судячи з усього, найближчим часом такі настрої тільки посилюватимуться.
Захар Самсонов, севастопольський оглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
У матеріалі використовується термінологія, вживана на анексованому Росією півострові
