Новодворська: Путін виявився не злодієм, а фанатиком

Віталій Циганков

Російська дисидентка і правозахисник, засновник партії «Демократичний союз», уродженка білоруських Барановичів Валерія Новодворська в інтерв’ю білоруській службі Радіо Свобода міркує про те, наскільки далеко може піти президент Росії Володимир Путін, перш ніж Захід може зупинити Росію, чи хоче Кремль захопити Білорусь, чи є президент Білорусі Олександр Лукашенко маріонеткою Москви і як жити у країні, де більшість не поділяє твоїх цінностей.

– Сьогодні в політичному і громадському житті Росії відбуваються речі, які ще кілька років тому виглядали поганим жартом: блокуються незалежні сайти, нові поправки в закон передбачають садити за проведення мітингів, карати за подвійне громадянство. Йде цькування тих діячів культури і мистецтва, які не згодні з лінією влади. Чи не здається навіть Вам швидкість цих змін якоюсь жахливо-фантастичною?

– Путін виявився не злодієм і шахраєм, а фанатиком. Ми думали, що він просто любить гроші. Краще б він, звичайно, просто любив гроші. Але його характер виявився не таким, і в рабській країні за байдужості Заходу можна робити що завгодно. Після подій в Україні можна сказати, що з похилої площини ми перейшли у вільне падіння. Летимо вниз, нікому соломку підстелити.

Я завжди казала, що Білорусь – це полігон, на якому відпрацьовуються реставраційні конструкції. Все, відпрацювали – тепер у нас не краще, ніж у вас – повна рівність і братерство.

– Але «вільне падіння» Росії – ядерної держави – для світу набагато небезпечніше, ніж диктатура у скромній Білорусі…

– Так, для світу це несподіваний шок, і він не реагує так, як слід було б. Вони не тільки України не захищають, вони не захищають підвалин світу, ними ж створених. І ситуація може закінчитися термоядерною війною – навіть уже не через Путіна, а через інших зловмисників.

Крим – це «подарунковий набір» для Росії. А якщо Китай захоче забрати Тайвань, незалежність якого гарантують США? Тайвань має добру сучасну зброю і буде захищатися. Що робитиме Захід, якщо Північна Корея, побачивши, що покарання агресорові немає, захоче захопити Південну Корею? Підвалини світу знищені ліквідацією Будапештської угоди і мовчанням Заходу.

Ми йшли до цього досить довго. Спочатку чеченська війна. Ну добре, світ не прокинувся тоді, бо це своя територія – робіть, що хочете. Але потім Грузія. І там Джордж Буш зупинив світову війну. Він зупинив Путіна, який ішов на Тбілісі – і не словами, а ділом: літаками, кораблями, – тобто дав зрозуміти, що буде захищати Грузію збройним шляхом.

Але оскільки Барак Обама виявляв усі ознаки слабкості, то у світі ослабла та єдина влада, на якій він тримався, – міць США. І Путін вирішив ні в чому собі не відмовляти. Він спробував – пройшло. США могли зупинити це відразу, як тільки з’явилися перші розмови. Можна було ввести у Крим війська, можна було б привести кілька авіаносців, Україна б денонсувала договір про Чорноморський флот – і Путін би туди не поткнувся. Але оскільки були тільки заклинання, то ми дійшли до найстрашнішої ситуації, коли зло залишається безкарним. І в результаті світ стоїть на тій межі, на якій він стояв під час Карибської кризи.

– Чи піде Путін далі? Чи вистачить йому Криму, чи він має більш глобальні плани? Загалом, по-Вашому, чи діє Кремль інстинктивно, реагуючи на конкретну ситуацію, чи він має якийсь стратегічний план, і Крим – тільки його перша ланка?

– Я вважаю, що Путін зовсім спокійно тестує ситуацію і переконується в тому, що Захід недієздатний. Йому давно хотілося отримати Придністров’я, або навіть усю Молдову, якій теж нема чим відбиватися. Чому б також не скінчити історію з Грузією?.. Це менш складні проекти, ніж Східна Україна. Адже в Україні є кому захищатися, і буде дуже багато втрат.

– Який Ваш погляд на «одвічну» дискусію серед аналітиків і політологів із приводу того, чи є Лукашенко самостійним політиком, чи він просто маріонетка Кремля, яка талановито виконує роль президента незалежної країни?

– Лукашенко – досвідчений і хитрий політик, на кшталт Муссоліні, він у цьому сенсі вчитель Путіна. Він просто використовує і «доїть» Росію, але нікуди приєднуватися він, природно, не хоче. Я думаю, він боявся, як би Путін не ввів війська в Білорусь. Із іншого боку, чого боятися? У Білорусі диктатура, немає прав і свобод – Путіна це цілком влаштовує.

Україна спровокувала російське вторгнення до Криму тому, що там відбулася демократична революція, і тим, що Україна рішуче пішла на Захід. І це було особливо нестерпно. Під той галас можна було забрати Крим – і як покарання, і тому що він «погано лежить».

Що стосується Лукашенка, то він покірливо голосує в ООН, висловлюється потрібним Росії чином – тому поки що це Путіна влаштовує. Навіщо йому ще й білорусів годувати?..

– А якщо уявити, що завтра в Білорусі з’являється нова демократична влада, оголошує, що збирається йти в Європу (а 40 відсотків білорусів уже сьогодні підтримують вступ країни до Євросоюзу), – через скільки часу в Мінську з’являться російські «зелені чоловічки»?

– Досить швидко. З іншого боку, я не думаю, що ці ваші 40 відсотків здатні зробити демократичну революцію – якось занадто тихо вони сидять. Звичайно, ваша молодь зробила свій вибір – «Лукашенко в ж…, Білорусь у Європу». Але ваша інша половина, яка проти Європи, – це як наші російські 60 відсотків глухих «совків». І це дає владі запас міцності. В Україні такої кількості «совків» не було, в основному завдяки західникам. Там сталася справжня антикомуністична революція, яка зуміла себе захистити.

– Якщо повернутися до того, що відбувається з Росією – вільне падіння, як Ви це визначили, – то чим це може закінчитися для світу і для самої Росії? Перемогою Росії, її конфліктом зі світом, її економічним обвалом?

– Любий мій, до цього дуже далеко. Оскільки немає реального протистояння з боку Заходу. Путінські дії викликали шквал ура-патріотизму, радянських спогадів – 91 відсоток його підтримує, країна потонула в нашесті колорадських жуків зі стрічками. Імперський вектор. Путін свідомо пробудив ці сили, за ними він як за кам’яною стіною, сподівається, що йому цього вистачить ще на парочку термінів.

Чим це закінчиться? Має закінчитися погано. Але для цього світ повинен реально взятися за Росію, задушити її «кістлявою рукою голоду». Адже ви розумієте, воювати ніхто не буде з країною з ядерною зброєю. Але переговори – це не те, що допомагає в боротьбі з шаленим тираном. Він тільки робить вигляд, що збожеволів, але насправді він зовсім нормальний і робить те, що йому дозволяють. Гітлер теж здавався божевільним, особливо під час своїх виступів, але діяв холодно і розсудливо.

Щоб російський бюджет був повністю зруйнований, потрібно, щоб нафта коштувала 80 доларів. Але навіть усі зусилля Саудівської Аравії можуть знизити її вартість лише до 90 доларів. Щоб знижувати далі – треба дозволити продавати нафту Іранові. На це піде рік-півтора. А поки реальних санкцій немає. Реальні санкції – це коли у країні вводиться карткова система. Запевняю вас, у нас ніякої карткової системи немає. А в регіонах багато хто як жив у 70-і роки, сяк-так перебиваючись, так і зараз живе. Їх неможливо санкціями залякати, бо вони і так нічого не бачили в житті. Тому ситуація практично безнадійна.

– Якраз у цьому зв’язку моє наступне запитання. Дійсно, Росія вступає в період, можливо, досить довгого «похолодання» (Білорусь у ньому перебуває давно). Що б Ви порадили тим молодим людям, які не належать до 90 відсотків? Людям, які мислять вільно і поділяють гуманістичні, демократичні цінності. Як їм жити, де їм жити?

– Я не беру на себе сміливості говорити цим людям «пропадайте разом із Росією». Наш «Демократичний союз» давно ухвалив це рішення – у нас у статуті є графа «відмова від еміграції». Сама я бачу, що всі кращі, хто здатний мислити, бути потрібним, виїжджають на Захід. І сьогоднішня молодь, найімовірніше, не захоче тут пропадати.

Розумні чекісти не захочуть опускати «залізну завісу», вони випустять тих, кому щось потрібно. А ті, кому нічого не треба, плебс, будуть обслуговувати трубу. Влада ніяк не зацікавлена в еліті, вона не збирається сперечатися, вона буде жити сировиною.

Білоруська молодь це давно зрозуміла: вона вчиться у Варшаві, Вільнюсі. Білорусь у цьому сенсі більш перспективна. Коли зникне ця могильна плита у вигляді Росії, яка втримує Лукашенка, то Білорусь буде готова вчитися в Європи. Росія гине ще й тому, що вона не має готовності вчитися.