У Криму закону немає. Лишається вірити в знаки!

Потрібно вірити в знаки і вміти їх читати. Це єдине, на що можна покладатися в нинішньому Криму. Але, про все по порядку.

День не задався з ранку. Ми вирішили їхати в Херсонську область для оформлення закордонних паспортів, які потрібні для оформлення виду на проживання в Криму, і, заодно, погостювати у моїх батьків.

Спочатку погано почувався улюблений синочок, і ми вже подумували
відкласти поїздку, але потім все налагодилося і стало добре, і відправитися в дорогу нам вже ніщо не заважало. Але це був перший знак!

Потім був якийсь ремінь у машині, який тріснув і чоловік його змінив. І ми вирішили, що «слава Богу, що не в дорозі!» і поїхали. Але це – другий знак!

Потім був мій телефон. Він просто перестав працювати. Екран погас. І все! Третій знак!

Але ми, дорослі, сподіваюся, достатньо не дурні люди, не сприймаємо все це, як погані прикмети! А, напевно, варто було б... У точно заздалегідь намічений час поклали речі в машину і рушили в дорогу.

Проте, знаки ж попереджали...

Я знала, що на «кордоні» (слово вживаю в переносному сенсі, бо не сприймаю КПП в Армянську, як кордон України з Росією) існують проблеми в тих, хто виїжджає з Криму. Тому я озброїлася відповідними знаннями, сподіваючись, що логічні законно обґрунтовані доводи будуть вагомим аргументом з мого боку, і що, як би там не було, вони дотримуватимуться букви закону!

Ці проблеми стосуються жителів Криму, які вважають себе громадянами України, і в яких не вклеєне вчасно фото після досягнення 25 та 45 років, у яких погано видно печатку на сторінці і т. і. Хочу заздалегідь попередити! Ці причини можуть стати приводом для затримання на «кордоні» до з'ясування обставин та ідентифікації особи людини; до з'ясування, чи дійсно ця людина є громадянином тієї держави, паспорт якої вона надала.

Якщо громадянство підтверджене, то людину, відповідно до законодавства Російський Федерації, мають депортувати на територію держави, громадянином якої вона є для усунення недоліків у документі. Згідно зі ст. 28 ФЗ «Про порядок виїзду з Російської Федерації та в'їзду в Російську Федерацію» виїзд з Російської Федерації іноземним громадянам або особам без громадянства може бути обмежений у випадках, якщо вони: 1) відповідно до законодавства Російської Федерації затримані за підозрою у вчиненні злочину або залучені як обвинувачені, – до ухвалення рішення у справі або до набрання чинності вироку суду; 2) засуджені за вчинення злочину на території Російської Федерації, – до відбуття (виконання) покарання або до звільнення від покарання; 3) ухиляються від виконання зобов'язань, накладених на них судом, – до виконання зобов'язань або до досягнення згоди сторонами; 4) не виконали передбачені законодавством Російської Федерації зобов'язання зі сплати податків, – до виконання цих зобов'язань; 5) притягнуті до адміністративної відповідальності відповідно до законодавства Російської Федерації за вчинення адміністративного правопорушення на території Російської Федерації, – до виконання покарання або до звільнення від покарання. У цій статті дається вичерпний перелік причин, через які іноземним громадянам, а в цьому випадку – громадянам України, що виїжджають з території РФ (а Крим тепер «ЇХНІЙ»!), може бути обмежений виїзд.

Тут, як бачите, немає причин «невклеєне фото, після досягнення 25, 45-річного віку»,«документ, що ідентифікує особу, є простроченим» і т.і. І, вже тим більше, ніхто, зокрема і прикордонники, не можуть і не мають права тримати іноземних громадян на кордоні, з наступною відмовою у виїзді з території Росії, при цьому «наполегливо рекомендуючи» отримати російське громадянство.

Це так, маленький екскурс у російське законодавство. Але на території Криму воно не діє! Тут, напевно, потрібно звертатися до карт ТАРО, ворожіння на кавовій гущі або, як у нашому випадку, вміти читати знаки, які так люб'язно, напевно, надані нам небесним відділенням «Правого сектора» або небесним відділенням «Жидобандери» (просто більше нікому) , тому що закони тут не працюють!

Я зупинилася на тому, що ми поклали речі в машину і вирушили в дорогу. Їхали ми в піднесеному настрої, тому що скоро мали вступити на рідну вільну землю України!

Дорогою нам весь час зустрічалися різні сюрпризи. То побачимо український прапорець у машині (і так відразу радісно на душі, і посмішка відразу на обличчі), то на перевалі на дорожніх знаках ми помітили написи «ПТН ПНХ», то в Сімферополі на стовпах «жовто-блакитні прапорці» намальовані! І ми раділи! Нарешті, ми зможемо вільно зітхнути, крикнути «П. .. н х ...!», я зможу купувати і носити мереживну білизну, носити взуття на шпильці (хоча, я її ніколи не носила, але я маю вибір носити або не носити!) і радіти свободі, яку ніколи не цінували. Здавалося, що вона, – СВОБОДА, є невід'ємною частиною життя, дається при народженні! А, ні! Виявляється, так не скрізь!

Але, про що це я? Цього захотів народ! За це проголосували 97% населення Криму!

І ось ми під'їхали до «кордону»... ще трохи... І очікування в черзі, тривалістю в три години, не затьмарювало нашого позитиву, адже ось вона – СВОБОДА! Нехай ненадовго, на тиждень, але цей ковток вільного повітря був необхідний, нам потрібно було побувати в дружньому середовищі, з нормальним запахом правди, а не смородом страху!

Під'їжджаємо. Просять вийти з машини, навіть сплячу дитину (7 років), хоча на годиннику пів на першу ночі. Виходимо. Довго дивляться в багажник, змушують відкривати все. Потім дивляться на номери (вони у нас херсонські). Забирають документи на машину, паспорти та свідоцтво про народження сина. І почалося...

«Скажіть номери своєї машини по пам'яті», «чому не змінили номери?» і т.і. Але, потім ... О ЧУДО ... у них ДЖЕК-ПОТ і бонусна картка в одному флаконі – мій паспорт – без фото після досягнення 25-річного віку... Забирають паспорт і йдуть «вирішувати», це зайняло близько 45 хвилин. Під час очікування мені «рекомендували по-братськи» отримати «аусвайс».

Потім вийшов лейтенант Касумов Мурад Абдурамідович і повідомив, що мені відмовлено у виїзді, тому що «у мене неналежно оформлений документ , що засвідчує особу». На моє запитання: «Як таке може бути? Я громадянка іншої держави, з неналежно оформленим паспортом перебуваю на території вашої держави. Ви повинні мене депортувати. Депортуйте мене!». Відповідь: «Ні! Ми не будемо вас депортувати. Отримуйте російський паспорт». Питання: «Яким чином людина може отримати російський паспорт, з неналежно оформленим паспортом іншої країни, і з цим же паспортом не може потрапити на територію своєї держави для усунення недоліків?» Відповідь: «Отримуйте російський паспорт».

Діалог між нами і лейтенантом у цьому ж дусі тривав близько 30 хв. При цьому він з кимось весь час консультувався телефоном. Я переходжу на крик. На цей шум збирається натовп з погранців з одного боку, і водіїв українських вантажівок, з іншого боку, яких весь час намагаються розігнати. Але вони кричать, що ніхто не має права затримувати сім'ю без законних на те причин. Мій крик (у якому, до слова, не було образ – а як хотілося!) – це наслідок триколорів, імен перед очима; цін, які не можна зупинити в їхньому прагненні до зірок; розмови про «хунту», про «неіснуючу» Україну, про «фашистів»; це наслідок того що, мої сусіди і «друзі» з соцмереж у відкриту, прямо в обличчя, говорять про те, що «такі як ви – люди третього сорту». Накипіло!

Підсумок: до нас привели п'ять чоловік з автоматами, і «ввічливо попросили» сісти в машину і повернутися в «ласкаві обійми» нашої нової батьківщини – Великої Росії ...

Усе зрозуміло. У них стоїть мета – паспортизація! Адже «за» проголосували 97%! Ось і набирають тепер таким чином.

Так що – починаємо читати знаки!

Ірина Осіїк, кримчанка з українським паспортом

Думки, висловлені в рубриці «Блог», передають судження самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції