Роман Ошаров
Серед проблем, з якими Москві доведеться зіткнутися найближчим часом, питання інтеграції мусульман Криму в ісламську спільноту Росії, яка налічує 16 мільйонів осіб або 11% від населення країни, не враховуючи мігрантів з мусульманських країн.
Рефат Чубаров, новий голова Меджлісу, представницького органу кримських татар, якому, як і Мустафі Джемілєву, нова влада Криму заборонила в'їзд на півострів, розповів, що кримськотатарський народ не знає, як можна інтегруватися в нове життя, якщо в його основі лежить несправедливість.
«Іслам не вітає і не припускає, що віруючі люди можуть спиратися на явища, в основі яких лежить несправедливість», – сказав Чубаров кореспонденту Російської служби «Голосу Америки».
Російські мусульманські лідери, які представляють різні ісламські центри, неодноразово відвідували півострів з метою схилити кримських татар до співпраці з Москвою.
У Росії налічується близько 5 тисяч мусульманських громад, з них більше третини контролює Координаційний центр мусульман Північного Кавказу (КЦМСК). На другому за впливовістю місці – Духовне управління мусульман Татарстану (ДУМТ), що контролює близько 25% громад, на третьому – Центральне духовне управління мусульман Росії (ЦДУМ), що поширює свою юрисдикцію на Білорусь, Молдову, Латвію і контролює до 20% громад у Росії. Ще до 18% громад припадає на Раду муфтіїв Росії (СМР).
Першим у березні 2014 року Крим відвідав муфтій Татарстану Каміль Самігуллін, він зустрівся з головою Духовного управління мусульман Криму хаджі Еміралі Аблаєвим. Самігуллін повідомив, що кримські татари завжди можуть розраховувати на підтримку мусульман Татарстану.
Слідом за Самігулліним Крим відвідував голова (СМР) Равіль Гайнутдін, який також провів зустрічі з представниками Меджлісу і ДУМК. На початку червня, в День Росії, на півострів прибула делегація ЦДУМ та Республіки Башкортостан на чолі з головою Шейхуль-Ісламом Талгатом Сафа Таджуддіном, який провів зустріч з Аблаєвим, наполягаючи на тому, що «мусульманин мусульманинові опора в будь-яких справах».
Поки нічого невідомо, чи відвідували Крим представники КЦМСК, але відомо, що з візитом до Криму приїжджав голова маловпливового «Московського муфтіяту» і голова ДУМ Чуваської Республіки, а також член Громадської палати Альбір Крганов. Під час свого візиту Крганов підтримав діяльність лояльної російській владі «Міллі фірки».
Кримські журналісти пишуть, що Крганов «зазнав невдачі» в Криму, а партнерські відносини кримському муфтієві, досить імовірно, вдалося встановити з Гайнутдіном. Кримський муфтій Аблаєв під час зустрічей з російськими представниками наполягав на позиції незалежності ДУМК, але й від плідної співпраці не відмовився.
Помітною подією став візит до Криму президента Татарстану Рустама Мінніханова, який зустрівся з Рефатом Чубаровим. Примітно, що у відповідь на візит Мінніханова Чубаров через кілька місяців відвідав Казань, де була підписана угода про співпрацю між кримськими і казанськими татарами. Угода передбачає обмін делегаціями між районами та селами Татарстану і Криму, дослідження історичних зв'язків двох народів, спільні наукові та науково-практичні конференції з історії, мови, освіти та культури тощо.
Меджліс, який підтримує більшість кримських татар, не так вибирав тактику роботи з мусульманськими організаціями Росії, скільки доводив до членів делегацій історичний досвід і поточну організацію ісламського поля на півострові.
Організованість кримськотатарського народу стала несподіванкою для членів делегацій з Росії
«Сьогодні на півострові існує єдине Духовне управління мусульман Криму (ДУМК), на чолі якого стоїть муфтій, який обирається на Курултаї мусульман. Практично всі мусульманські громади, які здійснюють свою діяльність у Криму, входять до складу ДУМК», – розповів Чубаров.
За його словами, організованість кримськотатарського народу стала несподіванкою для членів делегацій з Росії.
«У самій Росії життя мусульман і мусульманських організацій дуже дезінтегроване, координація здійснюється не з одного ісламського центру, а з декількох великих центрів, які, часом, вельми непривабливо конкурують між собою», – говорить Чубаров.
Крім підтримуваного більшістю ДУМК, на півострові існує Духовний центр мусульман Криму, який контролює лише 14 громад. На частку ДУМК доводиться близько 350 громад. Чубаров вважає, що центр є креатурою колишніх спецслужб України, на чий досвід, за його словами, тепер спиратимуться російські спецслужби.
Кремль визначається з політикою
Коли президент Володимир Путін оголосив про «возз'єднання» Росії з Кримом, він підкреслив, що російське керівництво проведе заходи щодо завершення процесу реабілітації кримськотатарського народу. Пізніше Путін підписав указ про реабілітацію кримських татар та інших народів, депортованих з території Криму.
Через два місяці після анексії Путін провів зустріч з окремими представниками кримськотатарського народу, які поділяють політику Кремля стосовно України і Криму. Йдеться, насамперед, про неоднозначну організацію «Міллі фірка» («Народна партія») та її голову Васві Абдураїмова, а також про Кримську республіканську організацію української «Партії регіонів», представником якої є Едіп Гафаров.
«Потрібно зауважити, що в 2008 році під час російської агресії стосовно Грузії, Абдураїмов публічно звертався до Путіна з проханням про застосування подібних дій відносно України, де він угледів геноцид, зокрема і стосовно кримських татар», – нагадав Чубаров.
З моменту анексії Криму Путін не зустрічався особисто з Мустафою Джемілєвим, а також іншими представниками Меджлісу. Єдина бесіда Джемілєва з Путіним відбулася телефоном напередодні референдуму в Криму за сприяння колишнього президента Татарстану Мінтімера Шаймієва. Під час цієї розмови у відповідь на питання Джемілєва про забезпечення прав кримських татар у нових умовах Путін навів у приклад «щасливе» життя казанських татар в Росії.
Значний недолік поточної політики Кремля щодо ісламу в цілому, на думку експерта Московського Карнегі центру Олексія Малашенка, полягає у спрощеній державній стратегії, що працює за принципом розпізнання «хороший» – тобто лояльний федеральному центру та місцевим елітам іслам, і «поганий» – який складається з ворожих сил мусульманського Сходу.
Радикалізація в Криму
«Головним принципом боротьби кримських татар, а ми завжди були просякнуті духом повернення до Криму, був принцип ненасильства. Ми дотримуємося принципу ненасильства в усіх сферах нашого життя, зокрема в духовній. Стверджувати, що в Криму можуть з'являтися напрямки в ісламі, які спиратимуться на форми боротьби, що припускають насильство або терор, просто абсурдно», – говорить Рефат Чубаров.
Олексій Малашенко в одній зі своїх публікацій пише, що в Криму є представники молоді, яка поділяє салафітські переконання й ідеологію північнокавказьких союзників.
За оцінками Ельміри Муратової, дослідника кримського ісламу в Таврійському національному університеті, салафітський іслам у Криму представлений в основному місіями і фондами арабських держав.
Намаз у мечеті с. Корбек (Ізобільне) під Алуштою
У Криму представлений турецький варіант ісламу, а також уже згадувана організація «Хізб-ут-Тахрір», прихильниками якої можуть бути до 5 тисяч осіб. На думку низки мусульманських діячів Криму, ідеологія незареєстрованої «Хізб-ут-Тахрір» підриває засади кримськотатарської ісламської традиції.
При цьому на півострові існують такі напрямки, як хабашизм, який пов'язаний з ДЦМК, а також ваххабізм – радикальний напрямок в ісламі, кількість представників якого оцінюється в 500-800 осіб. Однак ваххабізм не має основи для того, щоб стати масовим явищем у кримському ісламі, пише Муратова.
Мусульманські організації, такі як «Хізб-ут-Тахрір», що опинилися в умовах російської юрисдикції поза законом, і до анексії Росією не мали злагодженої інституційної структури, каже Чубаров.
«У Криму немає «Хізб-ут-Тахрір» як стійкої мусульманської організації. Раніше були окремі люди, десяток чи півтора, які ідентифікували себе як прихильники ідеології цієї організації. З анексією Криму Росією боротьба з «Хізб-ут-Тахрір» невиправдано була винесена на перший план», – розповідає Чубаров.
Як відроджувався «кримський іслам»
Відродження ісламу в Криму пов'язують з репатріацією кримськотатарського населення, яка почалася наприкінці 1980-х років і досягла піку на початку 1990-х років. Ельміра Муратова, науковий співробітник Таврійського національного університету, пише в одній зі своїх робіт, що іслам у Криму відновлювався фактично з нуля.
Муратова відзначає, що ісламське відродження на півострові носить, в першу чергу, інституційний характер. Воно пов'язане з відтворенням мусульманських інститутів, які колись існували на півострові, – громад, мечетей, медресе, а також структур управління релігійним життям мусульман.
До другого етапу Муратова відносить створення системи ісламської освіти в Криму. Зокрема, були відкриті 5 медресе, які ведуть підготовку імамів і знавців Корану – хафізів, а при низці мечетей діють початкові недільні та коранічні школи.
Третім етапом Муратова називає розвиток контактів із зарубіжними ісламськими центрами, причому, якщо раніше було два основних центри – арабський і турецький, то з початку 2000-х років мусульманську освіту в Криму монополізувала Туреччина. Арабський вплив зберігся в основному у формі благодійної організації «Альраїд».
При цьому інтенсивній появі мусульманських громад у Криму сприяла порівняно ліберальна політика України стосовно релігії та ісламу зокрема. Після зміни територіальної приналежності півострова, релігійні організації змушені пристосовуватися до російського законодавства, згідно з яким, наприклад «Хізб-ут-Тахрір» стала забороненою терористичною організацією.