Тридцять тривожних років «Касевет»

Обкладинка кримськотатарського журналу «Касевет»

Алемхан Сари

Сімферополь – Рівно тридцять років тому в ці серпневі дні в Ташкенті побачив світ перший номер самвидавчого журналу «Касевет», підготовлений ініціативною групою молоді імені Муси Мамута, який вчинив самоспалення в 1978 році в Криму. Віддрукований на машинці й розмножений на найтоншому цигарковому папері тиражем в 30-50 примірників був таємно поширений у місцях компактного проживання кримських татар у депортації. Створена в 1981 році ініціативна група молоді вирішила видавати інформаційний бюлетень про події в Москві, Криму та Узбекистані. Про історію створення, умови роботи й концепцію журналу розповів кореспонденту Крим.Реалії беззмінний видавець і редактор «Касевет» Шевкет Кайбуллаєв.

– Відповідальним за випуск бюлетеня був призначений я, і в мене виникла ідея поряд з бюлетенем видавати і тематичний журнал. Ледве-ледве роздобув югославську друкарську машинку, трохи цигаркового паперу, на якому ми зазвичай розмножували документи національного руху, і почав збирати матеріали. На це пішло більше року. Перший номер журналу з'явився на початку серпня 1984 року.

Видання та розповсюдження журналу було пов'язане з великим ризиком. Так, заарештованим у 1985 році активістам руху Сінаверу Кадирову і Решату Аблаєву була інкримінована участь у цій справі. В 1987-88 роках журнал за допомогою литовського татарина Адаса Якубаускаса видається в Литві, куди вже прийшла демократія. І лише через п'ять років журнал почав виходити у Криму.

Шевкет Кайбуллаєв

Сьогоднішні номери журналу і за дизайном, і за кольором, якістю друку набагато відрізняються від перших. За 30 років випущено 42 номери, тираж досяг 3-х тисяч примірників. І зараз є можливість відсилати журнал до Туреччини, Америки, Росії, України. Як пояснив редактор журналу, вихід нового номера залежить від підготовки необхідної кількості статей. Зазвичай журнал виходить раз на рік. Але іноді й частіше. Наприклад, у2008 році були випущені три номери. Дається взнаки брак фахівців, дефіцит досліджень з історії, археології, культурології... «Якщо на початку у нас було величезне бажання працювати, шукати, знаходити, але були обмежені можливості, то тепер – усе навпаки», – зізнається Шевкет Кайбуллаєв.

Незмінною залишається концепція журналу – пам'ятати і не дати забути тим, хто оточує нас, що Крим і кримські татари – спадкоємці великої Золотої Орди. І в цьому плані статті кандидата філологічних наук Нарімана Абдульваапова про епоху Кримського ханства, найвидатніших учених, що прославили Крим на весь світ, мають важливе значення.
Не так давно Шевкета Кайбуллаєва, який є головним редактором ще й газети «Авдет», викликали до прокуратури щодо питання змісту цього видання. На запитання, як розвиватиметься діяльність журналу, який розпочав свій шлях у депортації в підпільних умовах, у нових реаліях Криму, редактор не зміг відповісти. За тридцять років тривога (так перекладається назва журналу «Касевет») за долю Криму, його корінного народу нітрохи не зменшилася. Швидше, навпаки...