Про страждання новоспеченої російської сенаторки під час «укропівської окупації» Криму

Ольга Ковітіді, сенатор Ради Федерації Росії від анексованого Криму

Оце якось кримське радіо послухав, хай йому грець! Ольга Ковітіді, у березні «начштаба» «кримської самооборони», інтерв'ю роздавала перед направленням її до московської Ради Федерації і з приводу виходу в світ її книжки про перемогу над «київською хунтою» в Криму.

Ольга Ковітіді, хто не знає, це колишня бойова подруга Сергія Куницина в його бутність кримським прем'єром та головою Севастопольської міськдержадміністрації, обіймала «круті» посади в уряді АРК і працювала начальником управління юстиції в Севастополі.

А ще була і другом родини адмірала Тенюха, не гнушалася, так сказати, дружбою з «помаранчевим фашистом». Це було в часи укрвлади. А що зараз говорить цей колишній український держчиновник досить високого рангу, ось послухайте, хоч людині освіченій і зі здоровим глуздом таке слухати важко.

Виявляється, їй в часи української влади (до якої вона довгі роки сама входила) доводилося терпіти утиски і всілякі жахи (послухали б це Куницин з Тенюхом!). Розповідала, що її дитина приходила зі школи і зі слізьми розказувала, як їх вчили на уроках, що в Україні літніх людей відводять до лісу та віддають там їх козакам на якесь закланство чи то смерть (так і не второпав конкретно для чого). Через це дитя плакало і боялося щоб і її мамочку не відвели до лісу...

Мовляв, в Україні була націоналістична диктатура і весь час переписували історію. Зараз Україну окупував фашизм і нема порятунку від того...

Ну і багато ще чого говорила і досить багато часу.

Ось така метаморфоза гречанки (сама так сказала), яка тепер себе ідентифікує з «русскім міром». Треба думати, що після сказаного, вона, український держслужбовець високого рангу, якраз зовсім визріла до російського парламенту.

Мирослав Мамчак, капітан 1 рангу запасу, військовий журналіст і письменник, севастополець

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції