Трапилася на очі фотографія: двоє чоловіків у вишиванках стоять в натовпі, як й інші дивляться кудись вперед. Місце – Сімферополь, захід – якесь нове державне свято. Що вразило: відчуття тривоги за цих людей. Обличчя їхні спокійні, але сам факт перебування у вишиванці в теперішньому сімферопольському натовпі вражає тривогою.
Ці українці були схожі на євреїв часів Гітлера – тих, з пов'язками на рукавах. Ідентичні. Саме так.
Зараз ходити у Сімферополі у вишиванці – однаково що з пейсами Берліном 30-х
Українські вишиванки зрівнялися, стали рівними смислами із зіркою Давида. І те, й інше означає гнаного, переслідуваного, одинака у натовпі, одинака, якого легко зацькувати. Необхідно зацькувати. Його легко вирізнити – на ньому знак.
Українське в Криму бісить окупантів так само, як німецьких фашистів єврейське. Це очевидно. Очевидна глибинна подібність цієї ненависті – теперішнє кримсько-російське, путінське, і те – німецьке, арійське. Зараз ходити у Сімферополі у вишиванці – однаково що з пейсами Берліном 30-х.
Адже так? Саме так. Що ви відчуваєте, якщо зустрінете людину у вишиванці – на вулиці або в магазині на материку? А в Криму? Добре, якщо тільки тривогу за неї. А що відчує любитель # Кримнаш? А бойовик із «самооборони»? Чи тільки тривогу? Напевно, відчує те саме, що і нацист, який зустрів у 30-і роки єврея із зіркою Давида.
Іван Ампілогов, російський письменник з Криму
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції