Постові міліціонери, вірніше, поліцейські, в Криму зараз не місцеві, привезені. Невисокі, блондини, знервовані. Блондини природні, північні, з тих, хто боляче обгорає на південному сонці, інколи до пухирів. З тих, у яких навіть вії рябі.
Ходять Сімферополем вони зграями, по 5-8 осіб. Ходять швидко, постійно кудись поспішаючи, довго не затримуючись.
...Вулиця Пушкінська завжди була такою собі міською сценою. Вона пішохідна, нею гуляють. Кафе і магазини, філармонія, кінотеатри, театр. На ній всі трохи актори і завжди глядачі. Не нею ходять, а до неї – постояти, подивитися. З ким-небудь зустрітися. Так було завжди.
Це вступ. Фабула така:
Пушкінська, ранні сутінки. Повз кінотеатр «Спартак», повз кафе (в освітлених вікнах яких видно, як сидять впритул до вікон відвідувачки), аптек, підворіть поліцейські ведуть високого чорнявого чоловіка. Один з них вчепився йому в руку вище ліктя, інший схопив за пальто у коміра. Ще троє йдуть збоку, прикриваючи фланг.
Ззаду – жінка середніх років і дівчинка-підліток. Вони поспішають за ними – за цими поліцейськими і чоловіком. Жінка схвильована.
Перехожі дивляться на них – вони, звичайно ж, привертають увагу. Жінка особливо.
Один з поліцейських підбігає до неї.
– Навіщо йдемо? Навіщо йдете?
– Куди ви його забрали? Мене теж забирайте! Нас теж забирайте!
– Не кричати!
– Він – вірменин! А я – єврейка! Ось яка національність!
– Не кричіть!
– Мене теж забирайте! Дивись, дочко, як нашого тата заарештували. Так німці у війну робили. Нас з нею теж забирайте!
Чоловік обертається, різко зупинившись. Потім знову починає йти, з повислими на ньому невисокими знервованими приїжджими блондинами.
А це довідка, з новин:
Того дня, 15 листопада, в Сімферополі проходив рейд поліції, протягом якого затримувалися і супроводжувалися до відділку чоловіки з неслов'янською зовнішністю. Там їх реєстрували і знімали відбитки пальців. Цю процедуру пройшли кілька сотень людей. Поліцейські шукали їх біля входів до ринків і кафе.
Ймовірно, причиною цих дій було залякування кримських татар у наближенні річниці початку Майдану.
Іван Ампілогов, російський письменник з Криму
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не завжди виражають позицію редакції