Сімферополь – єдине сухопутне справжнє місто Криму. Сусідній Бахчисарай – це не місто в повному розумінні, це духовний центр і серце. А Сімферополь це місто з населенням, причому цілком сухопутне, моря в ньому не видно.
Його роль – приймати та розподіляти. Владу, знання, товари та ідеї. Формула Сімферополя складається з двох взаємопов'язаних іменників – «базар» і «вокзал». Прийняти, обробити та розподілити. І тут раптом все зупинилося.
Вокзал порожній, базари закривають. Окупанти й місцева босота кинулися трясти базари й придушили вокзал
Вокзал порожній, базари закривають. Окупанти й місцева босота кинулися трясти базари й придушили вокзал. Або через них він придушений. І кров торгівлі – гроші – не циркулюють, утворюючи тромби та відмирання соціальних тканин.
Сімферополь завмер у заціпенінні.
Торгувати не можна. Ні, можна, але виходить погано. Нестабільно – перекрити залишки кисню можуть вмомент, хто завгодно. Як планувати дебет і кредит?
Провідники ідей замовкли або шепочуть чужі гасла, які не до теми. Інші, утім, роблять це творчо, трансформуючись на таких собі поетів. Не думка, оброблена та підігнана під місцеві умови, ними породжується, а емоції, гнівні або захоплені. Бадьорі тексти народити зараз у Криму – це ж суто художнє завдання! Як красивіше набрехати? Як витонченіше полестити? Не будемо судити суворо, кримська інтелігенція суть покалічена радянська, тобто завжди викручується, завжди виживає.
І залишається Сімферополю одне – правити. Від імені тих, хто прислав. Належить стати штабом примусу всього іншого Криму, бо іншої справи немає. Базар-вокзал став місцем перебування колоніальних чиновників та членів їх сімей. Такий був Сімферополь на початку своєї появи, за Суворова – казарми й присутні місця. У такий стан він і повернувся – в той, коли залізницю ще не провели.
Іван Ампілогов, російський письменник з Криму
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції