В'ячеслав Єгоров
У переддень Нового року чиновники Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську приготували маленький, але приголомшливий подарунок для пенсіонерів-вимушених переселенців з Криму та окупованого Севастополя.
Подарунок, що називається «від усієї душі й в саме серце»: в порушення постанови Кабміну України 509 від 01.10.2014 року, а також постанови КМУ 637 від 05.11.2014 року й цинічно ігноруючи Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» вони розіслали пенсіонерам з окупованого Криму і Севастополя листи, де, посилаючись на загадковий підкилимовий електронний лист номер 35474/20-40 Пенсійного фонду України від 25.11.2014 року, вони повідомили, що припиняють виплати пенсій тимчасовим переселенцям із Криму, «які перебувають на обліку у зазначеному в заяві місці фактичного проживання за відсутності у них паперових пенсійних справ».
Дати на руки цей лист і зняти з нього ксерокопію чиновники відмовляються, посилаючись те, що ця директива спущена тільки для внутрішньовідомчого використання.
Будь-яка розмова про те, що сам факт вимушеного переселення – це щось таке, коли з людиною відбуваються не найкращі і не правильні події в її житті, де може трапитися все, що завгодно, зокрема й неможливість затребувати пересилку її «паперового справи» на нове місце фактичного проживання, викликає у чиновників тільки знизування плечей і нетерпляче посмикування людини, яку відволікають від важливих державних справ порожньою балаканиною. А питання, чому вони порушують постанови Кабміну, на які кошти жити людям, поки вони у високих сферах відкоригують і обкатають формулювання своїх документів, чому своє завдання отримання паперових пенсійних справ вони непомітно спихають на плечі пенсіонерів, все це викликає у них роздратування і небажання продовжувати розмову далі.
Як все-таки важко Україні. Важко воювати на два фронти – на Донбасі з Путіним і всередині країни – з чиновниками-людоїдами, яким по суті плювати на державу, на людей, на своє завдання служити цим людям, а не вирішувати – жити їм чи вмирати за їх чиновницької бездарності
Що називається бліц-криг і повне оточення: за спиною у такого пенсіонера Путін з його солдатнею, попереду – рівноцінний і нещадний ворог – чиновник Пенсійного фонду улюбленої Батьківщини, для якого цей пенсіонер тягар, що заважає йому спокійно перебирати папірці на письмовому столі в кабінеті. Як казав Мальчиш-Кибальчиш: «Прийшла біда звідки не чекали». І приречений тепер цей набридливий пенсіонер на повільне вмирання від голодної смерті, хоча і не таке вже повільне – мало хто витримує 30 діб голодування. Адже серед пенсіонерів тимчасових переселенців є і учасники війни, і хворі люди після інсультів, інфарктів з фізичними обмеженнями в переміщеннях.
Тільки все це не цікаво...
Ось, що розповідає один з переселенців пенсіонерів з Севастополя: «Коли я розмовляв з чиновниками з Пенсійного фонду про подальшу можливість свого виживання, то бачив тільки порожнечу в очах, пантоміму розведених рук і явне нетерпіння людей, яких відволікають від важливих справ.
І тоді я згадав Севастополь у квітні 2014 року, згадав нескінченні черги за отриманням російського паспорта, годинні облоги поштамтів за пенсіями та іншими виплатами, згадав зламане спокійне життя. І в усіх ватних манекенів у цьому нескінченному потоці людського божевілля був точно такий же вираз очей, такий же бездумний рух рук і таке ж людоїдське формулювання на вустах: «Все буде добре». Ось і зараз я думаю, як все-таки важко Україні. Важко воювати на два фронти – на Донбасі з Путіним і всередині країни – з чиновниками-людоїдами, яким по суті плювати на державу, на людей, на свою задачу служити цим людям, а не вирішувати – жити їм чи вмирати через їх чиновницьку бездарність».
В'ячеслав Єгоров, вимушений переселенець з анексованого Криму, колишній редактор газети «Знахар-XXI століття»
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції