Чи говоритиме Обама у своїй промові про Україну?

Євген Аронов

У вівторок 20 січня Барак Обама звернеться до Конгресу США з шостою за час свого президентства промовою «Про становище країни». За підрахунками соціологів, виступ президента будуть дивитися в прямому ефірі приблизно 30 мільйонів американців. Це майже вдвічі менше телеаудиторії, яка стежила за дебютною промовою Обами в Конгресі у 2009 році.

Барак Обама, зазначають американські коментатори, цілком міг дочекатися щорічного послання Конгресу, щоб оприлюднити свої плани нормалізації відносин з Кубою, однак він цього не зробив, зрадивши звичаю. Очевидно, що тактичний розрахунок взяв гору над традицією – якщо більшість в обох палатах Конгресу сьогодні належить республіканцям, то заздалегідь повідомляти опозицію про дипломатичний успіх, ймовірно, видалося радникам Барака Обами нерозумним кроком. Краще було зробити це, поки конгресмени роз’їхалися на різдвяні канікули, щоб уникнути критики адміністрації і не затьмарювати важливу подію, яких в президентській повістці Обами залишилося, мабуть, не так багато.

Ще за часів Рональда Рейгана років 30 років тому послання Конгресу були важливі, щоб привернути увагу преси до ініціатив глави держави. Рейган, на відміну від Обами, не особливо шанував прес-конференції як платформу для регулярного спілкування з журналістами. Більше того, в сучасних умовах, коли ЗМІ працюють в цілодобовому режимі, а тому постійно відчувають дефіцит свіжих сюжетів, їхню увагу до промови президента на два-три дні і так гарантовано, незалежно від справжньої важливості ідей, які в ній містяться. Утім, трапляються і казуси: наприклад, наприкінці листопада центральні телеканали не надали Білому дому безкоштовного ефіру для оприлюднення реформи імміграційного законодавства, яку висунув президент.

Девальвація інституту послань Конгресу породжує спойлери. Так, ще за два тижні до своєї промови Обама оголосив пропозицію про переведення на безкоштовну основу навчання в технікумах і в так званих «общинних коледжах», де молодь може навчатися два роки, перш ніж перевестися до звичайного чотирирічного вишу. Пропозиція, за оцінкою експертів, далеко не безперечна в сенсі реалістичності закладених у ньому цілей і витрат. Включення будь-якої ініціативи в послання Конгресу – це завжди компромісний жест з боку президента, вказівка на те, що її «співавтором» тією чи іншою мірою є аудиторія, до якої звертається доповідач. Обама ж, судячи з усього, не бажає компромісів з опозицією, і співробітники його апарату дали зрозуміти, що він має намір накласти вето на законодавчі починання республіканців. Опозиції доведеться в такому разі обговорювати те, чому не судилося здійснитися, поки Обама через інтернет та за допомогою виступів на мітингах по всій країні нарощує суспільну підтримку своєї законодавчої повістки.

Нинішні пропозиції адміністрації Обами, якій залишилося два роки правління, будуть теж оприлюднювати не одразу, а окремо, щоб кожного разу забезпечувати їм максимальну увагу преси – нехай і швидкоплинну в порівнянні з тривалістю життя у ЗМІ новацій, оголошених в посланнях про становище країни. Тим не менш, політичний календар без цього послання буде настільки ж неповним, як і Різдво без 25 грудня. Відомо, що у внутрішньополітичній частині своєї промови Обама буде говорити про плани щодо скорочення викидів метану, надання іпотечних пільг малозабезпеченим американцям, лібералізацію ринку інтернет-послуг.

А як щодо зовнішньополітичної частини доповіді? Слово експерту Фонду «Спадщина» Джеймсу Карафано.

– Все, що наразі просочилося у пресу, стосується внутрішньої політики. Тож ті з нас, хто займається обороною і закордонною політикою, губляться в здогадах. Одне добре: ніхто з нас не вірить, що Обама створить історичний прецедент, і взагалі обійде в своїй доповіді закордонну політику.

– Якщо Ви виключаєте подібний прецедент, то що буде в промові, окрім Куби? Просто tour d’horizon, як кажуть французи, «галопом по Європах» та інших континентах?

– Так, ймовірно. Увага всього світу буде у вівторок прикута до Конгресу, і якщо президент пропустить якесь важливе місце на планеті, то це буде вже новиною більш важливою, ніж згадка ним цього місця. Положення в кожному з регіонів світу – складне, тому очікувати розлогих коментарів нереалістично. Стосовно Європи та Азії ми сподіваємося почути слова щодо просування торгових угод США з обома континентами і щодо ухвалення особливого порядку прискореного голосування Сенатом цих угод, як тільки вони будуть готові.

Щось Обама повинен сказати в обґрунтування своєї політики щодо Куби, а також щодо ядерних переговорів з Іраном і небажаність введення наразі нових санкцій проти Тегерана. Політика щодо Афганістану дещо змінилася, терміни виведення американських військ звідти розтягнуті, так що Обама не може пройти повз це питання. Або повз Ірак, Сирію та загальну проблематику боротьби з міжнародним тероризмом. Не впевнений, що Північна Корея буде згадана, незважаючи на помітне місце, яке вона останнім часом займає в новинах. Хочу сказати, що у будь-якого президента, в принципі, куди більше можливостей контролювати внутрішньополітичну повістку, ніж повістку зовнішньополітичну, тому проривні ініціативи в галузі зовнішньої політики в посланнях про стан державних справ, як правило, не фігурують. Так, мало не забув: мені не здається, що Обама у своїй промові зупиниться на Україні. Ситуація там занадто заплутана, і тому краще її взагалі на публічному форумі не торкатися.

До послання президента США включено ще один блок питань, що знаходяться на межі внутрішньої і зовнішньої політики. У перший термін правління Обами спецслужби накликали на себе неабияку критику, головним чином, з лівого флангу політичного спектру, за перехоплення електронних повідомлень і прослуховування телефонних розмов осіб, підозрюваних у причетності до тероризму. Як у самій країні, так і за кордоном. У прагненні дещо загладити провину перед своїм електоратом, Обама у вівторок оголосить низку ініціатив, спрямованих на посилення захисту персональних і фінансових даних громадян, що зберігаються на електронних носіях.

Оригінал матеріалу на сайті Російської редакції Радіо Свобода