Олександр Сєдов
Після посилення відповідальності за сепаратизм і екстремізм, у Російській Федерації почали затримувати інтернет-користувачів. Кримська польова місія з прав людини зазначає, що кримчани побоюються залишати коментарі, які можуть бути розцінені як сепаратизм або екстремізм. Вони бояться, що співробітники правоохоронних органів, можуть вимагати у провайдера IP-адресу й особисті дані користувача. Юристи Української Гельсінської спілки з прав людини перевірили, наскільки це обґрунтовано.
В основі дій будь-якого російського поліцейського лежить закон N3-ФЗ від 07.11.2011 «Про поліцію». У законі зазначено, що поліцейський може отримати особисті дані на підставі вмотивованого запиту (ст13.4 закону N3-ФЗ). Причому тільки у зв'язку зі справами (кримінальними або адміністративними) або при перевірці заяв про правопорушення (тобто якщо хтось написав донос). Це означає, що поліцейський зобов'язаний мати при собі документ, де є докази, що особисті дані користувача йому дійсно потрібні, і він має право їх вимагати.
Якщо в законі не написано, що потрібно давати IP-адреси та особисті дані користувачів, то провайдер зобов'язаний їх не розкривати
Якщо провайдер відмовляється за усною вимогою давати дані, то поліцейські зазвичай загрожують штрафом за «ненадання відомостей посадовій особі». Маючи на увазі статтю 19.7 кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення. Але в ній є важливий нюанс – надання запитуваних відомостей має бути передбачене законом. Це означає, що якщо в законі не написано, що потрібно давати IP-адреси та особисті дані користувачів, то провайдер зобов'язаний їх не розкривати. (Ст.7 закону N 152-ФЗ «Про персональні дані»)
Підрозділ поліції може направити запит тільки в організації на підвідомчій території (12.1 закону N3-ФЗ).
У запиті, який подає поліцейський, має бути зазначено:
– Які саме дані потрібні. Має бути чітко зазначено, що необхідна IP-адреса користувача, який залишив такий-то коментар під такою-то статтею. Ніяких загальних формулювань або вимог даних усіх коментаторів. (Ст. 13.4 та 13.5 закону N3-ФЗ).
– Мета отримання інформації (в рамках якої справи).
– Має бути посилання на закон, який зобов'язує надавати IP-адреси в цих обставинах. (Ст.6.1 закону N98-ФЗ «Про комерційну таємницю»).
– Запит має бути підписаний уповноваженою посадовою особою.
– Має бути вказаний термін, упродовж якого необхідно надати дані.
IP-адреси належать до персональних даних. Договір провайдера з клієнтом є комерційною таємницею. Тлму, якщо вимоги поліції законні, то інтернет-ресурси змушені надавати IP-адреси, але тільки, якщо є запит, який відповідає всім вищезгаданим вимогам. Якщо умови не виконані, провайдер має повне право відмовитися давати особисті дані користувачів.
Олександр Сєдов, медіакоординатор Кримської польової місії з прав людини
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції