Я вже кілька днів під враженням від спілкування з молодою литовською татаркою, що живе у Вільнюсі... Хто не знає, литовські, вони ж польсько-литовські татари, – це вихідці з Криму, які вперше прийшли в Велике Князівство Литовське разом із втікачем до Литви ханом Тохтамишем.
У литовському місті Тракаї в еміграції народився майбутній перший кримський хан Хаджі Герай. Військова служба була основним заняттям татар протягом багатьох століть. Вони становили значну частину кінних військ Великого Князівства Литовського, служили в особистій охороні литовських князів. Саме тому досі користуються в країні повагою.
У 1997 році Банк Литви навіть випустив ювілейну монету, присвячену шестисотрічній історії кримських татар і караїмів у Литві. У Вільнюсі одна з центральних вулиць називається «Татарською», в околицях є село зі старовинною назвою «Сорок татар». Рідну мову вони забули ще кілька століть тому, у них змінилися імена та прізвища. Але функціонує Союз громад татар Литви, випускається щомісячник «Татари Литви», є свій фольклорний ансамбль. Збереглися і діють 4 мечеті – саме мусульманська віра допомогла не асимілюватися повністю.
Для них повернутися на батьківщину через шість століть з литовської еміграції так само природно, як для нас через півстоліття з середньоазіатської депортації
Зізнатися чесно, я досить прохолодно ставлюся до любові до батьківщини на відстані. Особливо після торішніх кримських подій. Але тут ця дівчина каже, що її дядько кілька років тому повернувся до Криму. Не вірячи своїм вухам, перепитую: «З Литви? Саме повернувся, а не переїхав? І як давно він там жив?»
– Ну от з часів того самого Великого Князівства Литовського...
Співрозмовниця продовжує вражати мене і далі:
– Ми теж збиралися в Крим найближчим часом, чекали, поки батьки вийдуть на пенсію. І бабуся завжди говорила, що ми маємо повернутися. У нас там всі родичі. Але тепер, звичайно, поки залишимося тут...
Анексія, хай їй грець, візовий режим...
Хоча влітку дівчина все ж планує відвідати рідню в Криму.
Але ви можете собі уявити??? Для них повернутися на батьківщину через шість століть з литовської еміграції таке само природне, як для нас через півстоліття з середньоазіатської депортації.
Ось що значить «Ми завжди повертаємося» (Л. Буджурова).
Ми всі зобов'язані повернутися самі і допомогти в цьому іншим.
Чи здатні на такий вчинок ті, хто згадав про свою «гавань» тільки минулого року, та й то, після того, як вона сама з'явилася в Крим...
Ельзара Бешуйлі, блогер, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції