Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Сімферополь – У понеділок голова уряду Росії Дмитро Медведєв знову відвідав Крим. І хоч завдань, які збирався розв'язати прем'єр, перераховують багато, не можна позбутися враження, що приїхав зовсім не головний практик інтеграції Криму до Росії, а якийсь учений-теоретик, а часом навіть просто пересічний турист, який розпитував «господарів», що та як, і тут же багатозначно роздавав розумні поради, як би слід було це зробити. «Господарям» залишалось тільки переглядатися і з розумним виглядом погоджуватися.
У цьому немає нічого дивного. Історики кримського туризму в свій час зробили висновок, що першою туристичною подорожжю до Криму був вояж імператриці Катерини ІІ в 1787 році. Відтоді мало що змінилось. Вона теж дивувалася потьомкінським селам, «таланту» своїх намісників і роздавала розумні поради у присутності численних послів. Послів у цьому випадку замінювали різні «міністри». Тоді свита складала близько трьох тисяч осіб. Імператорський поїзд складався з 14 карет, 124 саней із кибитками і 40 запасних саней. Катерина II їхала в кареті на 12 персон, запряженій 40 кіньми. Медведєв же подорожував не в кареті із 40 кіньми, а в кортежі з двох десятків автомобілів, мотори яких були рівні в сумі тисячам коней. І не шість місяців, а літаком встиг сюди-туди за один день. Все інше було дуже схожим.
У неофіційних розмовах експертів ходила думка про те, що приїзд прем'єра до Криму пов'язаний з тим, що економічне самопочуття Росії все гірше, а утримувати півострів все складніше
У неофіційних розмовах експертів ходила думка про те, що приїзд прем'єра до Криму пов'язаний із тим, що економічне самопочуття Росії все гірше, а утримувати півострів все складніше. Тому Медведєв спробує знайти резерви, які б зменшили витрати Росії на Крим. Схоже, що він і намагався їх знайти, але чи вийшло – поки не відомо. У зв'язку із цим, улюбленими виразами Дмитра Медведєва були слова «вдвічі» і «втричі»: так, за його словами, пропускна спроможність Керченської переправи зросте втричі, кількість авіарейсів збільшиться вдвічі, ну, а врожайність зернових у Криму належить підняти «вдвічі-втричі». От і подивимося, що за цими «Аксьонівськими селами» заховано.
Транспортна арифметика
По-перше, голова уряду ядерної держави зробив «відкриття», що «у Криму величезний економічний потенціал, який потрібно активно розвивати, що дозволить знизити дотаційність регіону». Дотаційність, нагадаємо, становить 80%. Тут Медведєв зробив друге відкриття: «Завдання уряду – не просто «заливати» Крим федеральними грошима, тим більше, зараз не найпростіша пора, а допомогти сформувати власні джерела зростання і зробити максимально привабливим для інвесторів». Як зазначив у своєму коментарі для Крим.Реалії ще вчора Леонід Грач, який досі не розлучився з думкою, що наступним «головою Криму» Москва призначить саме його, до таких висновків можна було дійти і сидячи в Москві. Прилетіти до Криму потрібно було для того, щоб знайти, за рахунок чого ж можна зробити все це «удвічі-втричі»?
Візьмемо переправу. Обсяг перевезень у 2014 році склав 2,9 млн осіб і 701 тис. машин. Тут працювали три своїх пороми і пів-літа – десять залучених. Розвиток стримується нерозвиненою інфраструктурою порту «Крим», здатною одночасно приймати тільки два автомобільні пороми. Зараз тут обладнали ще кілька причалів, але щоб збільшити потік вантажів і туристів «втричі», потрібно задіяти не менше, ніж 13 х 3 = 39 поромів. Але в Росії навіть цього літа, за визнанням Мінтранспорту, тільки для цієї переправи не вистачало 4 пороми, і не було грошей на придбання нових, через що міністерство орендувало пороми в країнах ЄС, але і в минулому році через санкції два грецьких пороми «Іонас» і «Олімпіада» змушені були піти. За деякими повідомленнями, вони також пішли через те, що їм не оплатили фрахт. Так де Росія візьме на цей рік ну якщо не три, то хоча б два десятки поромів додатково, якщо санкції посилюються? Тим більше, що відповідальність за переправу передана від Мінтрансу Кримському уряду, і тому Медведєв так легко і сказав «втричі», що голова про це тепер має боліти в Аксьонова. Але керченська «Затока» за одну ніч і навіть до літа стільки поромів не збудує.
Візьмемо аеропорт. Минулого літа у сезон на злітній смузі літаки ледь розминалися – на ній кожні 20 хвилин сідав або злітав лайнер. Якщо збільшити обороти удвічі – то аеропорт змушений буде приймати на злітно-посадковій смузі один лайнер кожні 10 хвилин, що неможливо за технічними параметрами, і небезпечно з точки зору зіткнення або в повітрі, або на землі.
Далі. Торік, за інформацією незалежних експертів, Крим відвідали приблизно 1 мільйон туристів, за повідомленнями «міністерства курортів» Криму більше 3 мільйонів. Медведєв називає цифру 4 мільйони, напевно, в уряду свої джерела. Міністерство в нинішньому році планує зустріти 5,5 млн туристів. Але якщо медведєвських 4 млн підняти в два-три рази, то вийде, що пропускна здатність кримського транспорту буде становити від 8 до 12 мільйонів. Тут вже виникає інше питання – навіщо затиснутій кризою і санкціями Росії витрачати гроші на надлишкову пропускну спроможність транспорту? Щось тут не те: чи то немає ніяких 4-х мільйонів, чи то слова Медведєва, це не рішення прем'єра, а мрія туриста?
Аграрна арифметика
Справжнім професіоналом Дмитро Медведєв виявивсяв сільському господарстві. «У Криму, враховуючи сумний стан аграрної сфери, обов'язково буде продовжена підтримка сільгоспвиробників, – повідомив голова Уряду Росії Дмитро Медведєв. (...) На жаль, Крим, який знаходиться в прекрасній кліматичній зоні, мав радянський урожай зернових – 20-25 центнерів з гектара. Це нижче за найнижчий, у нас на півночі такі врожаї. А зараз близько 50, я впевнений, і 70 центнерів абсолютно по силам при використанні сучасних інтенсивних технологій», – говорив Дмитро Медведєв у Криму.
У кримському степу є такі села, як на Алтаї міста
Прагнення його перетворити Крим на житницю Росії цілком зрозуміле, Росії банально не вистачає хліба. Царська російська імперія хліб експортувала, як зауважив ще Черчілль, а президентська російська імперія хліб завозить з-за кордону. Але справа в тому, що Медведєв, як видно, звернувся не зовсім за адресою. По-перше, в Криму не такий вже «сумний стан аграрної сфери» у порівнянні з російською глибинкою. У кримському степу такі села, як на Алтаї міста. По-друге, Крим не «в прекрасній кліматичній зоні», а в так званій зоні ризикованого землеробства через природний дефіцит води. Вже кілька років поспіль фахівці-аграрії відзначали, що зернові, особливо пшениця, це як б не профільна для Криму культура, вона ніколи не дасть урожай багатший, ніж можна отримати в середній смузі України чи Росії, а тому площі зернових, насамперед пшениці, стали поступово зменшувати, і замінювати розширенням площ садів і виноградників, технічних культур. Становище погіршилося після зупинки Північно-Кримського каналу. Але торік Крим все ж зібрав в середньому по 24,5 центнера зерна пшениці з гектара, щоправда, довелося пожертвувати такими культурами як рис і кукурудза, які без дніпровської води взагалі немислимі в Криму. Тому зернових на круг ледве зібрали 1 мільйон тонн, хоча раніше щорічно збирали по 2 мільйони. Фахівці вважають середній урожай пшениці в 25 центнерів з гектара в Криму максимально можливим. Звичайно, на одному полі в 10 гектарів можна виростити і по 50 центнерів, якщо дати їй достатньо води і забезпечити високу агротехніку, але на вал зерна це не надто вплине, і буде такий хліб в два рази дорожчий за звичайний.
Кримським аграріям за російськими мірками ордени давати вже треба за високу врожайність
Що стосується врожаю зернових в Росії, то Дмитро Медведєв явно хвастнув. У минулому році станом на 17 листопада, за інформацією статистики, в Росії було прибрано 97,1% полів, і зібрано 62 158,651 тис. тонн пшениці при середній врожайності 26 ц/га. Рекордсменами врожайності вважаються Центральний федеральний округ – по 40 ц/га, Південний федеральний округ – середня врожайність 38,2 ц/га, Ростовська область – 33,6 ц/га, російська Північна Осетія – 27,7 ц/га. Середня врожайність на Уралі склала 24,6 ц/га, в Сибірському федеральному окрузі склала 16,7 ц/га, в Іркутській області – 22,1 ц/га. На далекому Сході – 23,3 ц/га, наприклад, в Амурській області – 23,6 ц/га. У Тверській області зібрали по 24,7 ц/га, у Володимирській 26,7 ц/га, в Ярославській області 22,4 ц/га, в Приволзькому федеральному окрузі середня врожайність 18,8 ц/га, її лідер Удмуртія, наприклад, зібрала по 20,1 ц/га, а це означає, що є області, де зібрали менше середнього рази в два – тобто по 9-10 ц/га. Пермський край, наприклад, зібрав в середньому 17,2 ц/га, Башкортостан – 17,7 ц/га, Марій Ел – 14,6 ц/га. Так що кримським аграріям за російськими мірками ордени давати вже треба за високу врожайність.
Не дивно, що на цьому тлі питання забезпечення Криму водою Медведєва взагалі не схвилювало – якщо на півострові і так отримують врожаї на рівні передових регіонів Росії, то навіщо їм вода? Аксьонов при цьому попросив Медведєва виділити кримським аграріям 3 млрд рублів, цього має вистачити на придбання 750 комбайнів, тому, що раніше збирати врожай у Криму допомагали до 1 тисячі комбайнерів з України, а тепер переправляти комбайни поромами через Керченську протоку, в той час як там не встигають возити продукти, якось не з руки.
Фінансова арифметика
І все ж, голова уряду Росії чітко пам'ятав, навіщо приїхав. Він знайшов на чому заощадити на Криму, інакше би просто даремно з'їздив. Але знайшов теж якось із помилкою. Йому хтось сказав, що Крим залежить від українських товарів, насамперед, від продуктів, лише на 40%, хоча на ринку Криму за статистикою з України все ще постачається до 70-80% продовольчих і промислових товарів. Медведєв же, за його словами, з одного боку, підписав «набір постанов», якими посилюється контроль за витрачанням фінансових коштів, виходячи з того, що цих коштів, в першу чергу в ЖКГ і в соціальній сфері, стало менше, з іншого боку, поставив модну для Росії задачу «імпортозаміщення» з України товарами російського виробництва. Припустимо – замінили. Але російські товари на 25% дорожчі, отже, для їх закупівлі потрібно на чверть грошей більше. Зекономили називається.
Валентин Гончар, кримський політолог
Думки, викладені у рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції