Андижан: травень 2005 року (фотогалерея)
Перебіг зіткнень між узбецькими збройними силами і демонстрантами досі не розслідувано.
Перебіг зіткнень між узбецькими збройними силами і демонстрантами досі не розслідувано.
Андижан – старовинне місто на Шовковому шляху, що занепало після розпаду Радянського союзу.
Емоції були підігріті судовими процесами над групою місцевих бізнесменів, звинувачених у сепаратизмі. У ніч перед тим, як війська застосували вогнепальну зброю, група агресивно налаштованих людей розгромила в'язницю, де утримувались підприємці.
Події змусили людей вийти з протестом на центральну площу 13 травня, де пролунали звинувачення влади в корупції.
Ближче до вечора військові несподівано відкрили вогонь по натовпу.
Відомо лише те, що військові відкрили вогонь по демонстрантах на центральній площі міста.
Спалені автомобілі на вулицях Андижана
Вулиці Андижана були всіяні трупами ще день після того, як були розстріляні демонстранти.
У перший момент свідкам розстрілу здалось, що вбили більше тисячі безневинних жителів. Точне число загиблих не встановлено досі. На думку незалежних джерел, медиків та свідків, загинуло близько 500 осіб, серед них – жінки і діти.
Урядові війська в Андижані
Президент Іслам Карімов і уряд країни мають свою точку зору на події. За їхньою версією було вбито 187 людей, здебільшого це були ісламські бойовики
Ташкент відкинув пропозиції міжнародних комісій розслідувати інцидент, вважаючи це внутрішньою справою Узбекистану.
Побоюючись подальших кровопролить, сотні, якщо не тисячі людей попрямували у бік киргизького кордону.
Більшість біженців першої хвилі влада Киргизстану відправила назад. Тих, хто спробував залишитись, узбецька влада звинуватила в тероризмі.
Уряд у Ташкенті кинув за грати десяток людей, що представники ООН і західні правозахисники назвали «показовим процесом», що порушує всі норми юриспруденції.
Спеціальні збройні сили патрулюють на військових вантажівках вулиці Андижана на четвертий день після розстрілу демонстрації.
Крім того, уряд вимагав закрити і залишити країну неурядові організації, серед яких представництво Верховного комісара ООН у справах біженців і Human Rights Watch.
У той же час Узбекистан ще тісніше став співпрацювати з країнами Шанхайського договору, що включає Росію і Китай, які не виступали з критикою подій в Андижані.
Представництву Верховного комісара ООН у справах біженців вдалося евакуювати 439 андижанських біженців до Румунії, звідки пізніше їх переселили до Європи та Північної Америки. Більше 50 з них добровільно повернулися до Узбекистану.