Духовне управління мусульман Криму (ДУМК) має шанси не тільки вижити в умовах окупації, але й отримати від влади певні преференції. Подейкують, що навіть будівлю, відібрану російськими зайдами у Меджлісу кримськотатарського народу, уповноважені Кремля на півострові можуть передати ДУМК. І це при тому, що керівник Духовного управління муфтій Еміралі Аблаєв є членом Меджлісу кримськотатарського народу. Щоб уникнути звинувачень у нелояльності, ДУМК дистанціювався від Меджлісу й обрав собі роль «захисника миру» – універсальної, загальнолюдської цінності.
Окупанти поставили ДУМК перед вибором: співробітництво з владою або витіснення на маргінес і заміна абсолютно лояльним, новоствореним «Таврічєскім муфтіятом». Його адепти, об‘єднані під пильним наглядом відомого російського борця з «ваххабізмом» Романа Силантьєва, пнуться зі шкіри, аби довести росіянам свою потрібність. У них своя «фішка» – боротьба з «тероризмом». Вони строчать доноси, тавруючи представників ДУМК «екстремістами» та покровителями тих таки міфічних для Криму «ваххабітів».
«Таврічєский муфтіят» – фактично батіг, яким окупанти примушують до покори ДУМК
«Таврічєский муфтіят» – фактично батіг, яким окупанти примушують до покори ДУМК. Ця організація – спадкоємець «Духовного центру мусульман Криму»,який діяв за часів режиму Януковича і був «дочірньою» структурою Духовного управління мусульман України – ДУМУ (Київ). Очолює ДУМУ професійний борець із «тероризмом» та «екстремізмом» Ахмед Тамім. Його стиль, власне, як і всіх представників течії так званих «хабашитів», полягає в тому, щоб за будь-яку ціну в неісламській державі наблизитися до влади та зайняти позицію єдиного виразника мусульман і борця з «тероризмом» й «ісламським екстремізмом». Так робить А. Тамім, так роблять і його поплічники в Криму. Правда, у Лівані, де розташований головний осідок «хабашитів», вони мають свої збройні загони, які за українськими критеріями є незаконними збройними формуваннями.
У той час, коли Крим був Україною не тільки «де-юре», лише ці два об‘єднання мусульман – ДУМУ і ДУМК – входили до Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій. Участь у раді дає можливість доступу до перших осіб держави. А відтак і вирішувати з їхньою допомогою питання фінансового та матеріального плану.
Особливості Ісламу дозволяють вірним дотримуватися вимог релігії практично без будь-яких інституцій та посередників. Тож «духовні управління» потрібні лише світській владі для контролю над вірними
Система духовних управлінь була створена за часів імператриці Катерини ІІ на землях, завойованих у мусульман. І була призначена для здійснення державного контролю за релігійним життям послідовників Ісламу. Радянський Союз успадкував цю систему контролю. А потім вона перейшла до незалежних пост-радянських держав. Особливості Ісламу дозволяють вірним дотримуватися вимог релігії практично без будь-яких інституцій та посередників. Тож «духовні управління» потрібні лише світській владі для контролю над вірними, які з тих чи інших причин прибилися під дах «муфтіяту». Надання ділянки під мечеть чи цвинтар реально отримати лише зареєструвавшись як офіційна структура.
Намаз – обряд молитви в ісламі
Хоча сьогодні Україну і Росію розділяє лінія фронту, по обидва його боки панує спільний підхід до організації державно-релігійних відносин. Чиновники в Києві і в Москві родом з Радянського Союзу. Вони не здатні уявити, що віруючі, і мусульмани зокрема, можуть бути партнерами і союзниками держави. Тому світська влада воліє контролювати та командувати. Про це свідчить і той факт, що ДУМУ, яка в Криму фактично заклала підвалини колабораціоністської структури під назвою «Таврічєскій муфтіят», в однаково добрих відносинах і з попередньою, і з нинішньою українською владою. І навіть фінансування ДУМУ бізнесменами, близькими до Рамзана Кадирова, не стало перешкодою для цього. Адже А. Тамім вибудував структуру цілком зрозумілу чиновникам, таку собі мусульманську «церкву».
У Криму окупанти начебто вирішили передати всі будівлі мечетей в підпорядкування ДУМК. І зовсім не з любові до Духовного управління. Просто в Кремлі, як і на Банковій у Києві, розуміють тільки одну форму організації вірян – церкву. Тому говорять з тим муфтієм, який спромігся вибудувати відповідну структуру. А на випадок її непокори під рукою є готові на все «гриціани таврічєскіє».
Анвар Деркач, журналіст, колишній головний редактор інформагентства УММА
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції