Зараз багато хто і в Україні, і в світі думають: а що ж буде з Росією, коли все поточне безумство закінчиться? Я теж думаю. І думаю, що все тоді там буде пов'язане з духовністю, тобто з головними питаннями буття і поведінки.
Ось чому: російські люди дуже релігійні, в тому сенсі, що вони зовсім не матеріалісти. Вони не стільки думають, скільки відчувають. Тому й літературу так полюбили і так багато нею займаються. Зробили з белетристики культ. Іти орати заради врожаю їм нудно, їм треба чогось більшого; клепати каструлю заради каструлі теж не можуть. Речі й нормальний побут росіянам не вдаються, спокійні міжособистісні стосунки теж, потрібний або постійний захват, або істерика.
Зараз вони, поживши 15 років незвично добре, затребували інші смисли, їм підсунули отруту самозакоханості, і вони вирішили зруйнувати свій нетривкий добробут.
Вони, звісно, програють у війні з нами і з усім цивілізованим світом. Звісно, можуть до того накоїти ще жахів. Питання в тому, як довго буде ще тягнутися смуга їхніх поразок і зубожіння. Наприкінці їх змусять роззброїтись.
Уявімо, що буде: країна з переможеною армією і безнадійно відсталою економікою. В очах усього світу – хвора, злочинна істота. Злочини її розкриваються у всій повноті, образ її мислення визнаний брехливим, помилковим і глибоко хибним. На росіян (усіх – і розумних, і дурних, і в Росії, і на виїзді) дивляться із занепокоєнням та, іноді, співчуттям. Що їм залишається, як не піти шляхом осмислення себе самих?
Що роблять після поразки інші народи? Намагаються взяти реванш в інших галузях. Це не російський шлях – росіяни будуть каятись
Величезна, слабка, дуже бідна і неспокійна Росія, яка пережила крах і поразку. І всіма знехтувана, не так, як зараз, коли з її божевіллям ще рахуються, а по-справжньому, без жартів. Що вона робитиме? Писатиме.
Що роблять після поразки інші народи? Намагаються взяти реванш в інших галузях. Німці ФРН із притаманною їм ґрунтовністю взялись робити трактори, не гірші за танки, японські офіцери із самурайських династій заснували фабрики найкращих у світі радіоприймачів. Це не російський шлях – росіяни будуть каятись.
Достоєвським це добре описано у вигляді роману. Вчинити злочин із цікавості (мовляв, а що буде?), потім не витримати наслідків і покаятись. Так само і в історичному масштабі: після нерозумно затіяної і програної Кримської війни звільнили з рабства селян і зачитувалися совісним Некрасовим, після смерті Сталіна випустили зеків і були вражені Солженіциним. І тепер так буде – зараз накоють злочинів, а потім покаються. У холоді й розпачі писатимуть романи про складнощі, які виникають під час і після етичного експерименту.
Іван Ампілогов, російський письменник із Криму
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції