Чим загрожує Аксьонову кримський «міністропад»

Родіон Старосєльський

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

«У діях Андрія Скринника складу злочину не бачу, питання з його затриманням роздуте необґрунтовано. Вивчивши попередні відомості та пояснювальні, які зібрали з трудового колективу, ми бачимо, що питання висвітлювалися в публічному полі на нарадах. Просто пан Скринник в певній ситуації неправильно сформував позицію. Я його усувати з посади не буду», – оголосив «голова» Криму Сергій Аксьонов, повідомляє прес-служба «уряду» Криму. Навіщо ж Аксьонову знадобилося рятувати опального кримського «міністра»?

Андрій Скринник

У незалежних спостерігачів у цій ситуації виникає кілька запитань. Чому Аксьонов так різко змінив позицію практично на протилежну, хоча кількома днями раніше говорив, що «ФСБ узгоджувала свої дії і з повпредом президента, і зі мною особисто. Ми відразу сказали, що недоторканних у нас немає. Втім, матеріалів справи я не бачив». Не бачив матеріалів, але дав згоду на притягнення до відповідальності? А постпред президента теж не бачив і теж дав згоду, або бачив, але дав згоду? Що ж це такий серйозний орган, як ФСБ, дав маху, порушив кримінальну справу і заарештував невинного, адже у нас без причини не затримують?

Микола Кочанов

Більше того, коментуючи нову справу відносно голови «управління Федеральної податкової інспекції у Республіці Крим» Миколи Кочанова, Сергій Аксьонов явно зіпсував імідж ФСБ, наголосивши, що не допустить «переслідування співробітників органів виконавчої влади через необґрунтовані мотиви в інтересах приватних осіб» і «фабрикувати кримінальні справи ніхто тут не буде». Це відомство, як відомо, подібних натяків не прощає.

Коли прийдуть за Аксьоновим?

Серйозні роздуми над цими питаннями приводять до висновку, що «герой кримської весни» Сергій Аксьонов в якийсь момент злякався масштабів «міністропада» і відчув, що питання «а коли ж ФСБ збудиться на самого Аксьонова?», поставлене в соцмережі одним із читачів, має таки підстави, і ФСБ надто вже близько підібралося до нього самого. Швидше за все, в будівлі на площі Дзержинського вже лежить товста папка з його ім'ям, де описане все в подробицях, і потрібна тільки команда.

Юлій Нісневич

Як зауважив в інтерв'ю РБК професор факультету політології Вищої школи економіки Юлій Нісневич, кримський «міністропад», арешти – за півроку було порушено 120 кримінальних справ! – це не викриття і ніяка не «кадрова чистка», і до боротьби з корупцією вони не мають жодного відношення. Це зовнішній прояв боротьби за переділ власності і, з іншого боку, це наслідок суперечностей між віце-прем'єром (мається на увазі Дмитро Козак) і постпредом президента (Олег Белавенцев).

Юлій Нісневич сказав, що якби він був на місці російської влади, то першим, кого б він притягнув до відповідальності, був би Аксьонов. Тому, що, грубо кажучи, якщо всі навколо крадуть, то не можна допустити, що найвище керівництво цього не знає, «такого просто в природі не буває». До того ж, у Москві добре відомо, що Сергій Аксьонов у 90-х активно брав участь у рейдерських захопленнях і був засуджений за це. «Ось рейдерські захоплення і тривають!» – резюмує професор.

Звичайно, не можна уявити, що питання про арешти міністрів у Криму ФСБ погоджує тільки з Олегом Белавенцевим і Сергієм Аксьоновим, які до цього моменту навіть справ на обвинувачених не бачили. Швидше за все, спецслужби просто ставлять їх до відома, а узгоджуються ці питання з вищим керівництвом у Москві, з представниками Кремля. І в перший момент у білокам'яній не знали, хто такий Скринник, і зв'язку з самим Аксьоновим не побачили. Справа про якесь там Бахчисарайське районне споживче товариство (райпо), мабуть, ніяк про подібну зв'язку «рядового міністра» з «головою» Криму не говорила.

А в цьому і вся причина. Якщо підняти інформацію за лютий 2015 року, то з'ясується, що справа щодо Бахчисарайського райпо надто вже багатопланова. Хоча основними підозрюваними у ній є Василь Хмелевський та Ігор Карпов, слідчі вважають, що вони не обійшлися без допомоги «міністра» Скринника, за допомогою якого з держвласності було виведене майно на загальну суму близько 48 мільйонів рублів. Відносно Карпова і Хмелевського порушена кримінальна справа за статтею ст. 159 КК Російської Федерації (шахрайство, вчинене групою осіб за попередньою змовою в особливо великому розмірі), а щодо Скринника – про пособництво. Але справа в тому, що слідчі трохи промахнулися.

У перші хвилини справа йшла дуже впевнено. Було оголошено, що Скринник затриманий, була гучно названа причина, «Єдина Росія» тут же призупинила його членство, незважаючи на те, що незадовго перед цим нагороджувала його медалями «За повернення Криму» і «За доблесну працю». Але як тільки Сергій Аксьонов зрозумів, що «справа Скринника» веде безпосередньо до нього, він постарався застопорити вже запущену машину репресій. Дзвінок до Москви, пояснення, прохання, приниження, обіцянки.

Один аналітик висловив думку, що, швидше за все, існує санкція самого Володимира Путіна особисто Аксьонову на будь-які довільні дії в Криму, зокрема і на дерибан власності, і, одночасно, табу на його затримання для спецслужб. Тому Москва дала згоду на задній хід. Тут же повідомили, що Скринник не арештований, а тільки викликаний на допит, Аксьонов не відсторонить його від обійманої посади, хоча допускав таку можливість «у разі його арешту в суді». Його навіть, ніби нічого не сталося, внесли до складу міжгалузевої ради з туризму, що було явним сигналом благополучного результату справи.

Це перший том справи проти Аксьонова

Хто ж стоїть за «справою Бахчисарайського райпо»? Якщо підняти події лютого 2015 року, то стає зрозуміло, що якщо Андрій Скринник і вчинив там шахрайство у вигляді допомоги у привласненні кимось 48 мільйонів рублів, то вже на самому останньому етапі і не зі своєї волі, а за вказівкою зверху.

Григорій Бур'янов

«Приватизація» Бахчисарайського райпо відбувалася шляхом захоплення його силами «самооборони», яка не діє не тільки без відома, а й без вказівок самого Сергія Аксьонова. В операції також брали участь бійці силового підрозділу в формі з нашивками «Леви Криму». А директор підприємства Григорій Бур'янов тоді розповідав журналістам, що більше шести років тому «Кримспоживспілка» виключила райпо зі свого складу, тому де-юре воно не є членом «Кримспоживспілки», майно якої передбачалося націоналізувати.

За його словами, підприємство отримало російську реєстрацію ще 21 листопада 2014 року. Відтоді воно підпадає під дію федерального закону про споживчу кооперацію, згідно з яким майно охороняється державою. На цей момент у товариства 260 пайовиків, усі вони, за словами голови, є жителями міста та району Бахчисарая. Пайовики обирають правління і голову.

За словами Бур'янова, тільки після його наполегливих запитань і аргументації ввечері 2 лютого йому надали «наспіх підготовлене», як він вважає, розпорядження Ради міністрів з печаткою якоїсь «Кримської торгової компанії», якій нібито і має перейти управління Бахчисарайською райспоживспілкою. Разом із «самообороною» приїхали й «нові» керівники підприємства. За словами пайовиків, вони впізнали в них своїх колишніх співробітників.

Він розповідав журналістам: «Я не хочу називати жодних імен і прізвищ. Але я бачу людину, яку вони привезли сюди як виконувача обов'язків, – це шахрай. Інший – колишній співробітник служби безпеки, якого називали «Толя-п'ятдесят-на-п'ятдесят». Це місцеві, доморощені кадри, які тепер хочуть керувати цим підприємством. А хто далі там за цими людьми стоїть – мені невідомо. Бачив тут вчора представників Радміну. Я вважаю, що чиновники мають займатися роботою в Раді міністрів, а не їздити на рейдерські захоплення», – обурювався тоді голова правління райпо.

Таким чином, справа проти Скринника, це, по суті, перший том справи не тільки проти Михайла Шеремета, але й проти самого Сергія Аксьонова.

Леонід Грач

Підтверджує такий висновок і відомий кримський політик Леонід Грач. Як голова ради Регіональної організації «Кримський форум захисту конституційних прав громадян» він написав листа Президенту Росії Володимиру Путіну, в якому, як раніше відзначали Крим.Реалії, стверджує, що кримський закон «Про народне ополчення» був ухвалений «в порушення Конституції Росії» і створює «паралельну структуру МВС і прокуратури, підпорядковану особисто голові Республіки Крим Сергію Аксьонову та його поплічнику Михайлу Шеремету».

Леонід Грач пише, що «рейдерське захоплення майна пайовиків Бахчисарайського райпо проведене свавільниками в камуфляжі з нашивками «Кримські Леви». Ця група, яка не має жодних правових підстав, без надання документів, озброєна кийками, в масках, увірвалася в адміністративну будівлю Бахчисарайського райпо. Приміщення було заблоковане, робота всіх служб райпо припинена. І ці ж люди за вказівкою Михайла Шеремета привезли так званих «нових керівників» райпо».

Коли вже арешт міністра отримав широкий розголос, мабуть, рятуючись, Андрій Скринник, якому загрожувало 10 років позбавлення волі, розповів Сергію Аксьонову, що він, навіть якби і хотів, навіть якби Аксьонов і просив, благав, намагався купити його за гроші, він все одно не може взяти цю справу на себе. Просто тому, що якщо вона розглядатиметься в суді, то перш ніж питання дійде до Скринника, судове розслідування розгляне процес захоплення райпо, і за «самообороною» спливуть прізвища і Михайла Шеремета, і Сергія Аксьонова. Після райпо спливуть рейдерські захоплення банків, санаторіїв і пансіонатів, заводів, приватних підприємств. Тому, Аксьонов рятує зараз Скринника зовсім не з благородних мотивів, а лише для того, щоб врятуватися самому і врятувати Шеремета. Леонід Грач, мабуть, врахував навіть табу Путіна на притягнення до відповідальності Аксьонова, тому і спрямовує удар не на нього, а на його «праву руку» – Шеремета, і на «ліву» – Константинова, однак забуваючи, що на притягнення до відповідальності і Шеремета, і Константинова поки існують інші табу.

Очищення свідомо «чесної» влади

Професор Юлій Нісневич каже, що корупція – «процес латентний», і поки йдуть закулісні домовленості й успішний поділ чужого майна, простим смертним нічого дізнатися не вдасться, тому що це справи підкилимні. Наверх спливають тільки ті випадки, коли корупціонери не домовилися між собою, й одні починають здавати інших, йдуть гучні відставки й арешти. Якщо корупція – явище кримінальне, то така «боротьба з корупцією» – явище чисто політичне. Зрозуміло, що Теміргалієва з украденим золотом, яким він не поділився, здали Аксьонов і Константинов. Хоча кримінальна справа про крадіжку золота і грошей з банків так поки і не дала результату – мабуть, у вищих колах діють якісь інші домовленості.

Але в останній місяць якість і причини «міністропада» змінилися, хоча суть процесу – збереження влади в руках поки недоторканних Аксьонова і Константинова – залишається такою ж, як і раніше. Відставки «міністра курортів» Олени Юрченко, «міністра транспорту» Анатолія Цуркіна і переведення його на посаду радника «голови» Криму, «міністра економіки» Миколи Коряжкіна, а потім «міністра майнових і земельних відносин» Олександра Гордецкого, кількох «голів адміністрацій» сільських рад, «депутатів» сільських рад – це «громовідвід», який перетягнув обурення «успіхами» Криму з «героїв кримської весни» на «міністрів», які впали. Це вони, виявляється, винні в тому, що ціни в Криму стали в десять разів вищі, ніж за України, і зараз навіть вищі, ніж у Москві. Це вони винні у зриві курортного сезону, негараздах із транспортом, з водою, з електрикою, з медичним обслуговуванням, із затримками і без того низьких зарплат бюджетникам.

Але звільняти, не пояснюючи причин, нескінченно не можна. Потрібні були інші методи. Тому друга серія – показова боротьба з корупцією, боротьба за очищення тієї влади, яку заздалегідь оголошували «чесною». Арешт начальника податкової, що ніс хабар якомусь співробітнику ФСБ, взагалі схожий на підставу тих, хто не домовився, як це багато разів бувало в Криму. З якого дива головний податківець покривав махінації якогось підприємства, при тому, що про притягнення до відповідальності керівників самого підприємства нічого не повідомляється? Хабар, швидше за все, за дорученням податківця, і ніс би представник підприємства. Затримання начальника Ялтинського порту, начальника і головного бухгалтера Євпаторійського трамвайного управління, завідувача якогось дитсадка здійснені за існуючою ще з радянських часів схемою, якщо людина пропрацювала директором три роки, то за нею вже є стільки порушень, що можна сміливо заарештовувати. Будь-яке розслідування знайде пару-трійку порушень, за які можна судити.

Володимир Константинов

Щоб залишитися при владі, Аксьонов і Константинов не зупиняться ні перед чим. Ось чому спікер «держради» наголосив, що «якщо виникне необхідність оновити команду на сто відсотків, ми це зробимо». Поки «Крымские известия», засуджуючи виявлених «корупціонерів», стверджують, що вони «набивали кишені», поки «герої кримської весни» думали про батьківщину, розкриті справи свідчать, що саме «герої» і набивали кишені найпершими і більше за всіх. В інтерв'ю російському інформагентству «ФедералПресс» Володимир Константинов сказав, що «Конфлікт між мною і Аксьоновим був би образою кримчан», і це звучить як застереження. Свого часу голова Радміну АРК Сергій Куницин з трибуни сесії запевняв, що конфлікт між ним і на той час спікером Верховної Ради АРК Борисом Дейчем неможливий, і що «ми прийшли разом, і підемо разом». Однак закінчилося все саме конфліктом, і Куницину довелося піти набагато раніше. Тому думки Константинова про конфлікт свідчать, що, по-перше, конфлікт уже поставлений до порядку денного, і по-друге, що його немає, можливо, тільки до того часу, поки насильно відставлені і викриті «корупціонери» мовчать про те, хто і як крав під час «кримської весни».

Але вони ж не мовчатимуть вічно, рано чи пізно вони розкажуть, наскільки «чесною» була та влада, яка пішла на порушення всіх законів і принесла Криму стільки випробувань.

Явний переляк Сергія Аксьонова та його заходи із самопорятунку свідчать, що «герої кримської весни» не самогубці, і поки сезон «міністропаду» буде припинений, у всякому разі, його інтенсивність буде значно зменшена. 120 справ достатньо для того, щоб здобути славу принципових борців за чистоту влади. Той факт, що влада від цього не стала ні чистішою, ні успішнішою, для політичної кон'юнктури нічого не значить. Якщо треба залишитися в кріслі, владу «очищатимуть» постійно.

Родіон Старосєльський, політичний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції