Ремзі Ільясов мав рацію, коли сказав, що Всесвітній конгрес кримських татар в Анкарі є «небезпечним». Правда, він забув додати: небезпечним для тих, хто пішов на співпрацю з російськими окупантами. Російська влада зробила ставку на маргіналізацію і витіснення лідерів кримськотатарського народу з історичної Батьківщини. Натомість, наближає до себе тих, які могли стати альтернативою визнаним лідерам.
Заборона на в‘їзд до Криму Мустафі Джемілєву, Рефату Чубарову, Ісмету Юкселю, арешт Ахтема Чийгоза, виклики на допит напередодні конгресу іншим активним членам Меджлісу. Ось той невибагливий арсенал, який мав перешкодити повноцінному представництву кримських татар з Криму на форумі в Анкарі.
Проте вийшло навпаки. Лідер Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров був обраний президентом конгресу і фактичним лідером всього народу в Криму і поза ним. Фактично, модель Меджлісу, коли офіційний лідер і лідер нації працюють поряд, була перенесена на весь кримськотатарський рух. А от Ільясов, Гаффаров і Смирнов, який переконує, що кримські татари не помітили конгресу, надійно закріпилися в категорії політичних маргіналів і дрібних клерків окупаційної влади.
Пропагандистська машина Росії забуксувала на далеких околицях Анатолії. Кримськотатарська проблема пролунала на цілий світ саме завдяки конгресу
Високий рівень представництва на конгресі урядів України і Туреччини, послання президентів обох країн до учасників засвідчили, що дипломатична, а ще більшою мірою пропагандистська машина Росії забуксувала на далеких околицях Анатолії. Кримськотатарська проблема пролунала на цілий світ саме завдяки конгресу. Та головне – Туреччина, яка на словах завжди підтримувала кримських татар, але не перешкоджала заходу своїх суден у порти окупованого півострова, нарешті чіткіше артикулювала свою позицію.
Ердоган, якому, схоже, близький авторитарний стиль Путіна, тривалий час ігнорував порушення прав мусульман у Росії. А перед візитом кремлівського лідера до Туреччини деяких втікачів із Північного Кавказу навіть ув‘язнили в депортаційні тюрми. Та коли стало зрозуміло, що Москва на газових переговорах ігнорує інтереси партнерів, турки збагнули, що зазирати росіянам до рота небезпечно.
Туреччина – лідер тюркського світу і регіональний лідер, впливова країна серед держав, де сповідують Іслам. Мати такого союзника для киримли конче потрібно
«Турецький потік» мав стати альтернативою заблокованому Євросоюзом «Південному потокові» дном Чорного моря. Але й він перейшов у розділ «прожектів» російської влади. І от тепер ще одна поразка МЗС РФ – Всесвітній конгрес кримських татар був результативним. Передусім тому, що дав можливість мобілізувати діаспору кримських татар, яка в десятки разів кількісно переважає тих, хто живе на землі предків. Туреччина – лідер тюркського світу і регіональний лідер, впливова країна серед держав, де сповідують Іслам. Мати такого союзника для киримли конче потрібно.
В історії часто шукають паралелей для обґрунтування нових тенденцій. Цього разу таку паралель підказує місце проведення другого Всесвітнього конгресу кримських татар. Анкара 1923 року стала столицею Туреччини в критичний для держави час: тоді йшлося про саме існування країни, яка у Першій світовій війні протистояла союзові найбільш розвинених держав Європи. В історії боротьби киримли за право вільно жити на рідній землі Анкара також відіграла надзвичайну роль. Там стало очевидним, що спроби роз‘єднати кримськотатарський рух можливі лише в умовах абсолютного всевладдя спецслужб на окупованій території. Варто було чисельно невеликому народу продемонструвати згуртованість і прагнення до звільнення своєї землі, як північний монстр змушений випускати на політичну сцену блазнів з-поміж колаборантів і пробувати робити гарну пику при поганій грі...
Анвар Деркач, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції