Ось і літу кінець. Масандрівський пляж (фотогалерея)

Столики кафе в тіні величезного ліванського кедра. Ну як не полюбити Ялту з першого погляду!

Мені, наприклад, ось це все здається готовою інсталяцією з музею сучасного мистецтва в якому-небудь містечку Техасу або Оклахоми. Невибагливо і яскраво, одна парасолька українського МТС чого варта! Прошу не вважати мої слова знущанням над благородною справою збору гуманітарної допомоги постраждалим жителям Донбасу, адже тут навіть натяком не сказано, куди підуть зібрані гроші – на макарони пенсіонерам Донецька, ополченцям на прилади нічного бачення чи збирачам в кишеню.

Асортимент гастроному показує, що до перерізання пуповини з Україною ще дуже далеко. У «исконно русской Ялте» весь сир, велика частина молочки і половина всього іншого – українського виробництва.

Ринок спиртного насичується якось специфічно – хоч все, абсолютно все спиртне має штрих-код, що починається на «46», тобто товар виробництва Росії, велика частина марок горілки, коньяків і пива, має до болю знайомі етикетки. «Хортиця», «Немірофф», «Чернігівське», «Жан-Жак» – найпопулярніші українські бренди.

Новий для Криму тренд, принаймні, сам досі не бачив – закривати будівлі фотошпалерами.

Магазинчики побудовані на набережній Масандрівського пляжу, між будинками, що мали колись вид на море, і власне пляжем.

Шашлик з мідій, кілька разів за серпневий день підігрівається в мікрохвильовці, цілком замінить рибу фугу, до того ж коштує значно дешевше. 

16 година. Золотий час – уже не згориш, але сонечко ще гріє.

Погляд у бік Ялти. Тут море поки чисте.