Ось і літу кінець. Прогулянка набережною (фотогалерея)
Панорама Ялти
У цьому кадрі вся Ялта, приголомшливий мікс архітектури і ландшафту, гідних Лазурного берега і напівдикого одеського пляжу
Вулиця Морська, найбільш середземноморська вулиця Ялти. Одним кінцем злітає в гори
Іншим кінцем вулиця Морська впирається в порт
Бліда тінь колись могутньої квартирної біржі на розі вулиць Партизанської і Чехова. Тут колись, ще за радянських часів, не лише здавали, але і міняли, а з настанням незалежності України ще й продавали і купували квартири
Будівля товариства взаємного кредиту. Дореволюційного. Потім тут був банк, потім, за України, – знову банк. Зараз – не знаю. А будівля красива. Як з італійської казки.
Ось головне і, по суті, єдина прикраса, яким РФ обдарувала за півтора року Крим. Ці покажчики понатикані скрізь, де потрібно і де не потрібно. Причому абсолютно одного розміру, кольору та дизайну – і на узбіччях швидкісних магістралей, і в глухих провулках південнобережних селищ, від Севастополя і до Керченської переправи.
А музей Лесі Українки живий! Починалось усе ще за СРСР, музей народжувався важко.
Будівля музею – типово ялтинська, з неповторним мереживним різьбленням по дереву. Ну, і як кримський копірайт – ліванський кедр. Кажуть, що в Криму ліванських кедрів більше, ніж у Лівані.
Набережна Ялти. Тут усе по-старому, навіть таблички на будинках – «набережна імені Леніна».
Міський пляж у Приморському парку, навпроти легендарного готелю «Ореанда». Люди є, тож удень цей пляж, очевидно, заповнений. Щоправда, міським є лише ближня частина пляжу, наступні карти пляжів розхапали новоявлені забудовники, а далі починаються володіння курортного монстра – санаторію «Росія», колишньої власності ЦК КПРС. Іржавим парканом з накинутою на нього рваною маскувальною сіткою убезпечує свій пляж від міського дирекція готелю «Ореанда» (пляж готелю на фотографії внизу).
Це відомий ринок художників на Пушкінській. Тут весь рік місцеві та приїжджі художники продають картини. Ну, і заразом, усе гарне, що робиться руками – кераміку, набивні тканини, прикраси з дерева, лиття, ковку – загалом, усе.
У цьому ряду за лічені хвилини можуть намалювати ваш портрет, причому досить непоганий
Просто кафе. Коли я чую слово «прованс», чомусь уявляю щось подібне.
Місто на горах. Кожен крок Ялтою дається важко, тому що хочеться стояти і дивитись, благо, є на що.
Колись це був найкрутіший гастроном. Зараз висить оголошення про оренду. Місце це вважалось одним із найжвавіших ще в Російській імперії, потім у СРСР, ну і в Україні теж – ріг Аутської (потім Кірова, зараз – Краснова) і Набережної. А на годиннику над входом, як і раніше, – час світових столиць. Тільки Москви чомусь там немає.
Ну як же без цих, із білим ведмедем?
У Ялті вид навіть на іржаве залізо є розкішним краєвидом
Дивлячись на Ялтинський маяк, починаєш розуміти, що, можливо, життя треба було прожити якось інакше і, швидше за все, не там і не так.
Ялтинський автовокзал. Черги на тролейбус немає.
На автобус – також
Каси автовокзалу. Наліпкою, мабуть, пишаються.
Ялта гарна завжди, але восени – особливо