Коли Мустафу Джемілєва запитали про ризики, пов'язані з транспортною блокадою Криму, він прямо відповів: ризик є, посилення репресій в Криму можливе. Ветеран радянських таборів Джемілєв знає напевно: свобода – справа ризикова. За неї платять кров'ю, часто – життям. Це знали ті, хто загинув на Майдані, знають ті, хто воював на Донбасі. Інші намагаються відігнати думку про ціну свободи – надто вже великий дискомфорт. Та й свобода не для всіх комфортна. З такими людьми ініціатори блокади Криму – в жорсткій світоглядної конфронтації.
Мене не покидає відчуття, що лідери кримськотатарського народу в київських коридорах влади відчувають себе незатишно. Там занадто тягуча і в'язка атмосфера для людей, звиклих діяти. Там рішення, що вимагає політичної волі, пропускається через сотні бюрократичних фільтрів, з яких виходить щось, не схоже на задумане спочатку. Там діє чиновницька логіка, яка часто радикально відрізняється від нашої, повсякденної. Саме чиновницьке мислення зіграло фатальну роль, коли готувався закон про вільну економічну зону «Крим». Інтерес українських олігархів збігся з інтересом чиновників – їм треба було якось «вписати» анексію Криму в чинний фіскальний механізм. І хоча про жодні інвестиції в Крим, що передбачаються вільною економічною зоною, не йшлося, «сіру зону» на півострові назвали ВЕЗ. У владній реальності знайомі слова набувають нового змісту, відомого лише вузькому колу посвячених. А там вже недалеко і до реальності, описаної Олдос Хакслі, де рабство – це свобода.
Блокада покаже, хто готовий торгувати, а хто боротися, іноді й на шкоду своєму добробуту
Навіщо потрібна блокада? В чому сенс? Адже навряд чи ФСБ в Криму припинить арешти і обшуки після того, як місце дешевих і якісних українських продуктів на полицях магазинів займуть російські та білоруські. Блокада покаже, хто готовий торгувати, а хто боротися, іноді й на шкоду своєму добробуту. Акція, ініційована Меджлісом, нагадує, що свобода – це головна цінність, замінити яку неможливо ніяким сурогатом. Вживане до місця і не до місця слово «провокація» майже втратило свій початковий сенс і стало лайливим. А організатори блокади на адмінкордоні з Кримом змушують згадати, що провокація – це виклик. У цьому випадку – виклик торговцям при владі. У споконвічній соціальній ієрархії наших предків воїни вищі за торговців, а мудреці вищі за воїнів. Шляхетна провокація Меджлісу змушує визначитися кожного, хто в Україні співпричетний до долі Криму. А ті, хто не згодні, завжди мають можливість навести свої аргументи або вийти з ладу.
Анвар Деркач, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції