«Це кримськотатарська кераміка ручної роботи. Її робить моя мама – Марина Курукчи – одна з кращих майстрів. Ми приїхали з Криму рік тому і відновлюємо кримськотатарську культуру». Так на одному з українських фестивалів 14-річний Амір знайомить гостей із розписними виробами.
Марина Курукчи – художник-кераміст. Її роботи можна зустріти на виставках і фестивалях, де вона в кримськотатарському костюмі розповідає про орнамент і знайомить відвідувачів із гончарним кругом.
Після анексії півострова родина Курукчи оселилась під Києвом. Тут вони поступово налагоджують побут: облаштовують майстерню, додають національні елементи в будинок.
Для Крим.Реалії Марина розповіла про особливості роботи кераміста і про те, як кримськотатарська культура приживається на материку.
Про роботу кераміста
Ми всією родиною займаємось керамікою. Чоловік глину готує – я викручую, потім чоловік лощить – я розписую, мама займається виготовленням іграшки кримськотатарської народної. Старший син продає – він дуже добре знає орнамент, молодший теж іноді підключається – він робить гудзички.
Весь наш робочий день підпорядкований глині. Вона сама диктує ритми. Якщо я зробила один етап роботи, я маю робити інший, інакше все це піде у брак. Якщо я вранці викручую виріб, то за певну кількість часу я маю його робити далі: приклеювати ручки, вирізати денце. Іноді можна і ніч не спати. Прогавиш момент – не вийде виріб.
Про орнамент
Вивчаючи орнамент будь-якого народу, дуже легко зрозуміти образ думки народу. Орнамент – це такий збірний образ. У ньому зібрано все, що має найбільший сенс для народу. Кримськотатарський орнамент ділиться на дві схеми: родове древо – це найголовніше, і егрідал – гнучка гілка – це жіночі знаки. Звідси можна зробити висновок, що найголовніше в народу, найважливіше – рід, родина, продовження роду.
Цікавий також він тим, що в ньому немає оберегів, тут весь орнамент спрямований на майбутнє. По суті, за допомогою орнаменту ти можеш трішечки вплинути на майбутнє своє. Можливо, це якась магія.
Про переїзд із Криму
Морально переїхати було дуже складно, але там існувати було ще складніше. Мені як художнику дивитись на те, що там відбувалось у той час (під час анексії Криму – КР), було просто неможливо. Має бути інша атмосфера.
Художник взагалі має бути поза політикою. Художник має займатись питаннями мистецтва, культури, зберігати традиції, показувати, вчити чомусь.
Марина Курукчи
«Роботи стали яскравішими»
Я намагаюсь не впускати негатив. Ці вироби неможливо зробити з поганими почуттями. Якщо ти сідаєш за коло і ти хвилюєшся або переживаєш – у тебе просто нічого не вийде. Мої роботи – вони всі з гарними почуттями зроблені.
Я люблю, коли люди користуються посудом і радіють, це таке спілкування щоденне: ви берете в руки річ – і відчуваєте її енергетику
Я не роблю сувеніри. У мене весь посуд – для повсякденного користування. Я люблю, коли люди користуються ним і радіють, це таке спілкування щоденне: ви берете в руки річ – і відчуваєте її енергетику.
Роботи стали яскравішими, мабуть. Тому що хочеться зробити світ яскравішим, приємнішим. Хочеться, щоб люди не лише в негативі жили, а і якась була віддушина. Людина взяла в руки – і забула про все. Може, це якось і змінює світ.
Your browser doesn’t support HTML5
У майстерні кримськотатарського кераміста Марини Курукчі (відео)
Ми не змінились. Ми відкриті до іншої культури, але намагаємось зберегти і те, з чим ми приїхали. Нам приємно показувати те, що ми знаємо, те, що ми вміємо, те, чим ми відрізняємось. Це об'єднує, коли люди пізнають один одного краще.
Це неправильно, насправді, коли кримськотатарські майстри роблять свої вироби тут. Це добре, коли ти привозиш, показуєш і чекаєш людей в гості на своїй землі. Але це краще з двох зол.
На кожному фестивалі, коли я продаю свою кераміку, я розмовляю з людьми і розповідаю їм про орнамент – навіть така начебто дрібниця дає якусь інформацію про народ. Думаю, якщо кожен щось робитиме, може і життя зміниться.