Тетяна Мініна
Стежками партизанів у Чуйській долині нас повів Еюп Баїров. Пропрацювавши в цих місцях двадцять сім років лісничим, він, схоже, знає тут кожну травинку, а тому показує і розповідає про цю місцевість так, наче це його володіння.
У його блакитних як небо очах – смуток від спогадів часів Другої світової війни.
Сам Еюп Баїров – уродженець села Корбек (Ізобільне), що поблизу Алушти. Під час депортації в сорок четвертому його родину вислали в Узбекистан, у Нижньочирчицький район, радгосп «П'ятирічка». Звідти пішов до армії. Служив в Україні, в Чернігові. Там і одружився з українською дівчиною на ім'я Валя. А 1967 року приїхав із нею до Криму. Його як комсомольця відправили будувати переселенські будинки для кримських татар, які переїхали у степові місця Криму після указу Верховної Ради СРСР 1967 року «про громадян татарської національності, які мешкають у Криму».
На той час у селі жили три кримськотатарські родини. Місцева влада, яка всіляко намагалась вислати їх із Криму, зробити це так і не змогла
Повернутись у рідне село не довелось, облаштувались у селі Мазанка недалеко від Сімферополя вже після того, як через відсутність прописки довелось відсидіти рівно чотири роки. На той час у селі мешкали лише три кримськотатарські родини. Місцева влада, яка всіляко намагалась вислати їх із Криму, зробити це так і не змогла. Дружина Валя, відстоюючи права своєї родини, заявила: «Свого татарина на десять росіян не проміняю».
Еюп-ага каже, що взяли його на роботу лісничим із великим задоволенням. Адже і батько його, і тесть теж були лісничими. Чотири роки (з 1975-го) він прожив у будиночку лісника. Розповідає, як співробітники КДБ виявляли до нього великий інтерес, намагались вербувати. У цих місцях часто й багато знаходили зброю з часів партизан, а він як лісник знав про це.
Спілкуючись із місцевими жителями, які заїжджали до лісу, він дізнавався безліч історій про партизан, які ховались у цих місцях під час окупації Криму німцями.
Сеня – це Сейдалі Курсеїтов. Фашисти обв'язали його колючим дротом, викололи очі і розіп'яли, як Ісуса Христа
Одну таку, добре відому історикам, Еюп-ага повідав сам комісар об'єднання партизан Криму, письменник Микола Луговий. Історія про Сеню Курсеїтова, загального улюбленця, командира 1-ї групи 18 партизанського загону північного з'єднання, який по-звірячому був закатований фашистами. Як я потім зрозуміла, Сеня Курсеїтов – це Сейдалі Курсеїтов. Фашисти обв'язали його колючим дротом, викололи очі і розіп'яли, як Ісуса Христа.
Розповідаючи історію партизана, Еюп Баїров із гіркотою згадав і про свого рідного брата. Його, хто повернувся після війни в рідне село, разом з одинадцятьма фронтовиками, які довідались про депортацію рідних і близьких і обурився несправедливим рішенням Москви, працівники НКВС вивезли до лісу, змусили рити собі могили, а потім розстріляли. Про це перед смертю йому повідала тітка Дуся, яка жила в Корбеку і довго зберігала цю таємницю.
Ведучи нас дорогами партизанів, Еюп-ага також показує кілька печер, і колодязів. Колодязів у цих місцях багато. Воду ми пити не наважуємось. Вона здається застояною і каламутною, але, незважаючи на свій похилий вік, Еюп-ага з легкістю спускається вниз і вмиває обличчя і руки.
Каже, що в місцевих печерах партизани ховалися самі і ховали від німців свою зброю.
Розглядаючи осінні кримські пейзажі, ми об'їхали майже все його лісництво. Ще до депортації в цьому районі під назвою Базар оба (на мапі Криму так і позначено) місцеві жителі обмінювались різними товарами, в основному продуктами. А під час війни там був партизанський полігон і аеродром.
Вони з цікавістю роздивлялись кожен кущик і кожне деревце і доповнювали свою невелику розповідь про довоєнний Крим, про батьківщину, на яку їм вдалось повернутись із великими труднощами і яку знову відібрала сусідня «велика держава»
У нашій дружній компанії, де крім нас, молоді, зібрались ще кілька давніх друзів і односельців Еюпа Барієва з Корбеку, – люди, які заслуговують на окрему розповідь, усі досить цікаві та відомі в народі особистості, які боролись за повернення свого народу до Криму.
Незважаючи на похилий вік, вони уважно, з цікавістю роздивлялись кожен кущик і кожне деревце і доповнювали свою невелику розповідь про довоєнний Крим, про батьківщину, на яку їм вдалось повернутись із великими труднощами вже в літньому віці і яку знову відібрала сусідня «велика держава».
Еюп Баїров (Пардош) усе продовжував шукати те місце, де саме був убитий кримський партизан Сеня. Так уже хотів показати нам, щоб знали і пам'ятали. Однак так і не зміг знайти поряд із буковим лісом встановлений комсомольцями ще 1975 року пам'ятний знак на честь героя, який захищав від ворога рідний Крим.
Як з'ясувалось пізніше, пам'ятник давно перенесли в інше місце – на Курган слави. Крім самого кургану, на околицях по кромці лісу розташовано кілька обелісків і меморіалів партизанам, які загинули в цих місцях.
Тетяна Мініна, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції