Ось мене днями запитали, як я буду жити, якщо вся ця ситуація з вимкненням затягнеться на більш тривалий термін, можливо, кілька років? Та дуже просто.
Перечитаю інші улюблені книги, до яких зараз не доходять руки. Вивчу нову мелодію на фортепіано і навчуся грати ще на одному музичному інструменті
Якщо для увічнення розумної думки, яка раптово прийшла в голову, не вистачить заряду на ноутбуці, почну знову писати ручкою і приведу до ладу неабияк зіпсований почерк. Прочитаю чотиритомник Возгріна з історії кримських татар, який був куплений як сімейний новорічний подарунок наприкінці 2013 року, але так і не прочитаний до кінця через низку подій спочатку на Євромайдані в Києві, потім у самому Криму. А також перечитаю інші улюблені книги, до яких зараз не доходять руки. Вивчу нову мелодію на фортепіано і навчуся грати ще на одному музичному інструменті.
Дістану з горища запорошену бабусину прядку, розчохлю в'язальну і швейну машинку – благо, стара добра механіка не потребує електрики. Нароблю масу прекрасних речей з тих матеріалів, яких у мене на цей момент повна шафа. Зберу навколо себе таких же безробітних сусідок і родичок і організую з ними якусь ремісничу артіль. Навчу рукодільничати всіх охочих, мені ніколи не було шкода ділитися знаннями. Хендмейд користується попитом в усьому цивілізованому світі. І я навіть зараз знаю того, хто із задоволенням візьме її на реалізацію в крутому дизайнерському бутіку в самому центрі Києва.
Якось бачила по телевізору передачу про область в Іспанії, де місцеві жителі з покоління в покоління займаються однією і тією ж сімейною справою і вкрай цим пишаються. І туристи туди їдуть саме такі, яких цікавить місцева культура, а не тільки відпочинок і розваги на морському березі. Я тоді подумала: якби не перша російська анексія 1783-го і всі неприємності кримських татар, які пішли за нею, в Криму зараз було б щось подібне, якщо ми навіть всупереч всьому цьому зуміли так багато зберегти.
Повітря стане чистіше у всіх сенсах слова. Діти будуть проводити більше часу не за комп'ютером, а граючись у дворі в ті самі ігри, що і ми свого часу.
Я продовжу насолоджуватися життям на Батьківщині, знайшовши в ній нові, раніше приховані смисли
Тобто, я продовжу насолоджуватися життям на Батьківщині, знайшовши в ній нові, раніше приховані смисли. І, сидячи на ґанку з чашкою кави (її, як і багато іншого, можна легко приготувати на звичайному вуличному вогнищі), буду задумливо проводжати поглядом натовп похмурих, незадоволених людей, які потягнуться хто до перешийку, хто до переправи. Тих, кому такий Крим виявився не дуже й потрібним. Тих, чиє коріння занадто коротке для того, щоб врости в цю землю навічно.
Ельзара Бешуйлі, блогер, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції