Ольга Комарова
Визначити «друзів» Путіна – таке завдання перед собою поставили аналітики українського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння. Валентин Бадрак та Дмитро Козлов проаналізували стосунки Росії із 12 країнами. Результати вийшли неочікуваними для самих дослідників, через що слово «друзі» авторам довелося взяти у лапки.
До 12 «друзів» Путіна аналітики Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння зарахували такі країни, як Чехія, Угорщина, Греція, Кіпр, Сербія, Чорногорія, Фінляндія, Туреччина, Єгипет, Іран, Азербайджан, Вірменія. По кожній із країн аналітики продемонстрували звіти щодо взаємин цих держав із Росією (з урахуванням останніх подій та тенденцій).
Чехія
У Чехії значним впливом користуються комуністи, які мають 15% у парламенті і нещодавно блокували ратифікацію Угоди про асоціацію України з ЄС. Антиукраїнські позиції аналітики пояснюють не лише російською пропагандою, лобізмом та впливом російського «Газпрому». Причиною антиукраїнських настроїв серед чехів є образ України як донора низькокваліфікованих емігрантів, йдеться у звіті. Але Росія для Чехії стає дедалі менш привабливим бізнес-партнером через економічні проблеми. Тиск «Газпрому» буде падати разом із зниженням цін на енергоносії, вважають аналітики. Ставити під загрозу співпрацю із Європою ніхто в Чехії не хоче, більшість громадян підтримують європейський та євроатлантичний шлях, згідно з дослідженням.
Президент Чехії Мілош Земан (ліворуч) під час зустрічі із президентом Росії Володимиром Путіним у Москві. 9 травня 2015 року
Угорщина
Цю країну аналітики зараховують до основного форпосту впливу Росії. Правлячі євроскептики на чолі із прем'єром Угорщини Віктором Орбаном регулярно висловлюються на підтримку політики Путіна. Як зазначається у звіті, Орбан бачить перспективи у співпраці з Росією в галузі енергоносіїв, але аналітики вважають це «вдалими політичними іграми». На підтвердження цього наводяться приклади неодноразового голосування за введення чергового пакету санкцій проти Росії. Реальна підтримка Путіна можлива лише в разі серйозних економічних складнощів у ЄС через стабілізацію чи зростання у Російській Федерації, а зараз все відбувається навпаки, пояснюють експерти.
Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) під час зустрічі з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. Будапешт, лютий 2015 року
Греція
Грецію аналітики долучили до групи ризику стосовно України. Останні рішення, попри тиск США, про надання повітряних коридорів російській авіації, яка прямує до Сирії, свідчать про потужне російське лобі та проросійські симпатії правлячої еліти, доповідають експерти. Греція продовжує залишатись державою, яка страждає від економічних проблем, величезної корупції та бюрократії. Попри євроскептицизм, об'єднуючим фактором для грецьких політиків стає неминучість співпраці з міжнародними фінансовими організаціями та ЄС, продовження перетворень та безальтернативність євроатлантичного курсу країни, зазначають аналітики.
Президент Росії Володимир Путін (праворуч) та прем'єр Греції Алексіс Ципрас під час зустрічі у Москві. Квітень 2015 року
Кіпр
Дружня позиція цієї країни до Москви сприяла зростанню товарообігу – до 2008 року Кіпр був одним із найбільших інвесторів у російську економіку. У розпал західної кампанії з ізоляції Росії через агресію проти України, на тлі санкційної політики ЄС, президент Кіпру демонстративно підтримує дружні стосунки із Путіним. Але у зв'язку з різким економічним спадом в Російській Федерації, взаємний товарообіг почав знижуватися, як і кількість російських туристів. Можливість лобіювання російських інтересів через олігархічний капітал зменшилася через політику деофшоризації у Росії. Із 2013 року Кіпр отримує фінансову допомогу від ЄС. В результаті складається така ситуація, що Кіпр публічно критикує санкції щодо Росії, але не створює перешкод для їхнього ухвалення та подовження, йдеться у звіті центру.
Президент Росії Володимир Путін (праворуч) та президент Кіпру Нікос Анастасіадіс. Москва, лютий 2015 року
Сербія
Країна, яка позиціонує Росію як свого історичного союзника. Сербія – єдина країна за межами СНД, з якою у Росії діє угода про вільну торгівлю. В цій країні багато російської власності, зокрема, серед ключових енергетичних підприємств. Проте Москва нічого не може запропонувати Сербії в умовах відсталої сировинної економіки останньої, вважають аналітики. У 2012 році Сербія отримала статус країни-кандидата на вступ до ЄС. Для країни зі зруйнованою неефективною економікою життєво необхідна співпраця з Євросоюзом, пишуть дослідники. Сербія заграє з Москвою заради поступок з боку ЄС, із метою отримання вигоди від всіх геополітичних гравців, йдеться в аналітичному матеріалі.
Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) та президент Сербії Томислав Николич під час зустрічі у Белграді. Жовтень 2014 року
Чорногорія
У жовтні 2015 року Росія звинуватила у спробі державного перевороту ще одну «братську» країну – Чорногорію, констатують аналітики. Через очікуваний вступ до НАТО в Подгориці піднялися хвилі протесту. Влада представила ці демонстрації як намагання Москви завадити вступу до Північноатлантичного альянсу. Проте підстави для протестів можуть бути – перш за все, це незадоволення владою, яка політично майже не змінюється протягом 70 років, по-друге, неоднозначне економічне становище, пишуть експерти. Але навіть прихід до влади опозиції з «антинатовською» риторикою не призведе до радикальних змін в чорногорській закордонній політиці, йдеться в аналізі. Причина в тому, вважають аналітики, що «не можна грати в геополітику з порожньою кишенею», тобто Росія не має економічної «диво-зброї».
Прапори НАТО та Чорногорії у Цетинє. Грудень 2015 року
Фінляндія
У 2014 році Фінляндія підтримала санкції проти Росії і солідаризувалася з позицією ЄС щодо українсько-російського конфлікту. Однак при цьому влада заявляла, що важливо в будь-якому разі не допустити ізоляції Росії. Фінляндія ще зберігає певну залежність від Російської Федерації, хоча вона поступово знижується через економічний спад Росії і поступове позбавлення Гельсінкі енергетичної залежності, констатують аналітики. Фінляндія дуже серйозно залежить від імпорту енергоносіїв: дві третини постачається з Росії. Економіки двох країн тісно переплетені і в інших галузях (наприклад, постачання деревини). Після російської агресії в Україні уряд Фінляндії почав активно займатися обороноздатністю держави. Хоча фіни готові зберігати добрі стосунки з Москвою, Кремль своїми діями в Україні і Балтійському регіоні змушує Гельсінкі нервувати, підсумовують експерти.
Президент Росії Володимир Путін (праворуч) та президент Фінляндії Саулі Нійністьо під час зустрічі у Москві. Червень 2015 року
Туреччина
Із 2011 року країни мали угоду про безвізовий режим, товарообіг постійно зростав, Росія стала другим за значенням партнером Турецької Республіки. Анексія Криму і агресія Путіна на сході України жодним чином не вплинули на відносини між Туреччиною та Росією. Неочікувана сварка виникла між країнами, які нещодавно називали один одного майже союзниками. Конфлікт після інциденту зі збитим російським бомбардувальником Су-24 продовжує набирати обертів, вважають експерти. «Путіну довелося побачити в дзеркалі себе самого», – пишуть аналітики про позицію Ердогана щодо російської участі в конфлікті в Сирії.
Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган (ліворуч) під час зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним у Москві. Вересень 2015 року
Єгипет
Поворот у бік Москви аналітики розглядають як «театральний жест». За їхніми дослідженнями, єгиптяни в цілому налаштовані проти Америки через багаторічну підтримку Вашингтоном Ізраїлю, а Росія традиційно сприймається як опонент США. Уже є наслідок активної роботи російської дипломатії – підтримка Єгиптом операції Росії в Сирії. Єгипет перебуває в борговій ямі, яка лише поглибилася в останні роки. Як вважають експерти, фінансові інструменти – це перевага Заходу, для Путіна взаємні контакти – це переважно питання іміджу.
Президент Росії Володимир Путін (праворуч) та президент Єгипту Абдель Фаттах Ас-Сісі. Москва, 9 травня 2015 року
Іран
Цілі та завдання Росії та Ірану збігаються у діях в Сирії. Збіг цих завдань забезпечує життєздатність російсько-іранського альянсу лише до моменту, коли в сирійському конфлікті буде поставлена крапка, вважають експерти. Неприємним фактом для Путіна стає гра Ірану на заниження світових цін на нафту. Іранці відносно спокійно переживуть низькі доходи від експорту, втішаючись ударом, який дешева нафта завдасть правлячій еліті Саудівської Аравії, йдеться в аналітичному звіті. Ситуативна співпраця із Кремлем не передбачає глобальної спільної стратегії, резюмують аналітики.
Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) та президент Ірану Хассан Рухані у Тегерані. Листопад 2015 року
Азербайджан
Не зважаючи на невизнання анексії Криму і підтримку територіальної цілісності України (з урахуванням подібних проблем із вірменськими сепаратистами в Карабасі), Азербайджан останніми роками схиляється на бік, який ідеологічно близький Путіну, пишуть аналітики. Азербайджан заявив, що припиняє співпрацю з ЄС і не приєднується до антиросійських санкцій, але, на думку аналітиків, в подібному розвороті Азербайджану криється пастка, здатна «підірвати» Закавказзя. Азербайджан впевнено займається розвитком збройних сил і витрачає величезні кошти, ключовий постачальник озброєння – Росія. При цьому із Баку часто лунають погрози силового повернення втрачених територій, пишуть дослідники.
Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) та президент Азербайджану Ільхам Алієв у Баку. Червень 2015 року
Вірменія
Усі сфери життя Вірменії перебувають під контролем Москви. Криза в Росії виявилася болісною для Вірменії, пишуть аналітики. До того ж Москва, в рамках своєї «геополітичної гри» в регіоні, збільшила товарообіг із Азербайджаном, на тлі падіння обсягів торгівлі з Вірменією, констатують експерти. Вступ до Євразійського економічного союзу не приніс бажаних результатів, йдеться у звіті. Рятують, поки що, російські «бонуси» у вигляді дешевих енергоносіїв, а також фінансової і політичної допомоги для подовження терміну експлуатації Мецаморської АЕС – життєво необхідного об'єкту енергетики. Підвищення тарифів на електроенергію, яке призвело до протестів в Єревані, вдвічі перевищило середній рівень цін у країнах Євразійського економічного союзу і побило рекорди в країнах СНД. Російські власники енергетичного сектору залишились непохитні і не мають наміру втрачати прибуток, навіть під загрозою повстання, зазначають експерти.
Президент Вірменії Серж Саргсян (ліворуч) під час зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним. Вересень 2015 року
Дослідники зазначили, що обирали країни, які на їхню думку мали однозначні проросійські настрої, але після підбиття підсумків досліджень слово «друзі» взяли у лапки через неоднозначність міждержавних стосунків цих держав із Росією.
Валентин Бадрак
«Ті зусилля, яких докладає Путін у напрямку створення «друзів» серед іноземних країн, насправді провальні. Ті країни, які, як здається, підіграють Путіну, вирішують свої власні проблеми і дуже часто грають не на руку Кремлю. Ми згадуємо останній приклад Чорногорії, яка була в розробці Кремля, але була оперативно прийнята до складу НАТО. Це для нас сигнал, що НАТО вперше, як військово-політичний альянс, вдався до наступу», – зазначає Валентин Бадрак, керівник аналітичного Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння.
Дмитро Козлов
В коментарі для Радіо Свобода співавтор звіту Дмитро Козлов розповів, що головним політичним союзником України є США, Європа також надає підтримку і чекає навзаєм певних дій. Останні політичні скандали в Україні та невиконання зобов’язань можуть дуже кардинально розвернути ситуацію, вважає аналітик.
«Україна може бути небагатою, але її економіка повинна бути на самозабезпеченні. Зараз ми бачимо повну неспроможність вийти на цей рівень. Минуло два роки, а ми говоримо і досі не про інвестиції, а про кредити. В якийсь момент, якщо будуть помітні намагання з боку Москви перехопити контроль за українською політикою, в них (союзників України – ред.) може виникнути спокуса передати Україну, як валізу без ручки, з усіма її боргами. Для Москви – сумнівна радість», – сказав керівник Лабораторії аналізу особистості Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Дмитро Козлов.
В аналітичний звіт не включили такі країни, як Білорусь та Казахстан. Хоча аналітики зазначили, що відмова президента Білорусі розміщувати в країні російські військові бази підтверджує загальну лінію поведінки «друзів» Путіна. Щодо проросійських заяв деяких лідерів європейських країн, Валентин Бадрак впевнений, що їх спонсорував Кремль.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода