Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Володимира Путіна цілком можна порівняти з великим китайським керманичем Мао Цзедуном або «рідним» диктатором Йосипом Сталіним. Адміністрація російського президента розіслала чиновникам і підконтрольним громадським діячам книгу «Слова, що змінюють світ» – цитатник із виступів Володимира Путіна. «Книга має стати настільною для кожного політика», – дав вказівку замголови адміністрації В'ячеслав Володін.
У радянські часи вважалося самогубством не цитувати улюбленого батька всіх народів Йосипа Сталіна чи дорогого Леоніда Ілліча Брежнєва. Цитати для комуністів були такими ж обов'язковими, як молитви для віруючих. «Нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі», – велику цитату Микити Хрущова можна вішати хоч сьогодні. Хто проти такого майбутнього, де все є?
Якщо червоні вожді заманювали людство у світле майбутнє пряниками з комуністичного раю, то Володимир Путін навпаки – лякає жителів планети кінцем світу й усіма карами небесними
Але у висловлюваннях Путіна знаходимо одну важливу особливість. Якщо червоні вожді заманювали людство у світле майбутнє пряниками з комуністичного раю, то Володимир Путін навпаки – лякає жителів планети кінцем світу й усіма карами небесними. Послання й виступи Володимира Путіна останніх років лягають в одну логічну формулу: «Не зробите так, як хочеться мені, всім вам буде кришка». До Путіна в сучасній політиці ніхто зі світових лідерів так не говорив, російський президент змінив формат спілкування й поведінки. Звідси й назва книги «Слова, що змінюють світ».
Майже 400 сторінок, 19 виступів і статей Путіна в хронологічному порядку. Починається книга з його промови на Генасамблеї ООН 2003 року. «Руйнування ключових інститутів міжнародної безпеки гарантовано кине світ у хаос», – говорив тоді Путін. Президент сказав, пацан з ленінградської підворітні зробив. 2008 року Росія окупувала частину Грузії, чим порушила основоположний принцип безпеки в Європі – недоторканність кордонів і територіальну цілісність суверенних держав.
Є у збірнику Путіна і його виступ перед Федеральними зборами після російської військової окупації Криму. «...Крим – це споконвічно руська земля, а Севастополь – руське місто», – виправдовував збройне вторгнення Володимир Путін. Ні, Крим – це територія української держави, це споконвічна земля кримськотатарського народу. Майже двісті п'ятдесят років тому росіяни прийшли на півострів зі зброєю як завойовники, а не як мирні рибалки й винороби. Сьогодні знов у Криму почала господарювати російська армія з танками й гарматами, після чого тут зникли вода й електрика.
Сьогодні російський ведмідь перетворює в тайгу все, куди дотягнеться його пазуриста ядерна лапа
«Ведмідь тайги своєї не віддасть», – говорив Путін у Сочі на Валдайському форумі два роки тому. Сьогодні російський ведмідь перетворює в тайгу все, куди дотягнеться його пазуриста ядерна лапа. А щоб кримчани нічого не вимагали, для них провели швиденько новорічне опитування: «Чи потрібна Криму українська електрика?». Якщо повірити результатам, то 93 відсотки опитаних відмовились від електрики. Вони готові, як у радянські часи, сьогодні мучитись і терпіти, щоб завтра «жити при комунізмі». Якщо вчора Росія не могла забезпечити Крим електрикою через свою безгосподарність, то сьогодні її немає за бажанням кримчан. Відчули різницю!
З цитатами Мао Цзедуна загони китайських хунвейбінів громили університети, заводи й фабрики, зачищали міста від мільйонів «зайвих» людей. Войовничих погромників підтримував Мао Цзедун. Під його керівництвом китайська комуністична партія завела країну в напівголодне й відстале життя. Своїми цитатами, як громовідводом, китайський керманич направляв невдоволення молоді на придуманих внутрішніх ворогів. «Порубали ці дітки дуже багатьох на котлетки», – саркастично співав Володимир Висоцький.
Подібну політтехнологію завжди практикували російські царі й комуністичні вожді. Сталінські опричники, широко відкриваючи двері в каторжні табори і в'язниці, любили цитувати Леніна: «Ми прийдемо до перемоги комуністичної праці». Сьогодні на бій за перемогу твердими колонами йдуть путінські хунвейбіни, озброюючись цитатами нового вождя. Ледве Путін заговорив про п'яту колону й нацзрадників, як російське суспільство розділилося на «наших нічних вовків» і «агентів держдепу». У Москві не було Майдану, але влада влаштувала Антимайдан. Риторику Володимира Путіна підхопили маси: «Пора покінчити із п'ятою колоною».
Вбивство головного російського опозиціонера Бориса Нємцова стало логічним продовженням суспільної істерії. Спочатку людям потрібно відбити мізки, а потім у своє задоволення відбивай їм нирки й ламай ребра: вони із захопленням сприймуть болісну страту самих себе. Ось якими були перші відгуки «наших» на вбивство «ненашого» Нємцова: «Найбільш м'яке покарання для нього», «Новодворська з Березовським на тому світі на стіл накривають, ще Навального почекають»...
Навіщо озброювати росіян провокаційними й абсурдними путінськими цитатами? «Чиновникам потрібно розуміти, чого хоче президент і куди йде держава»
Навіщо озброювати росіян провокаційними й абсурдними путінськими цитатами? «Чиновникам потрібно розуміти, чого хоче президент і куди йде держава», – говорить Антон Володін, ініціатор видання цитатника, чи то однофамілець, чи то родич заступника голови путінської адміністрації В'ячеслава Володіна. Ось вона, журбонька російського чиновника. Чого хоче президент? Російський президент хоче одного – війни в будь-якій формі й будь-якого масштабу, щоб на неї списати зубожіння народу і провал середньовічної сировинної економіки. Щоб напівголодний натовп бився за «світле майбутнє» під донецьким аеропортом, а не біля кремлівських стін. Куди йде держава? Ніколи не запитуйте у росіян, за ким дзвонять...
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції