Від першої особи

Спеціально для Крим.Реалії

Продаж календарів, футболок, кружок, значків та іншої лубочної продукції з зображенням російського президента Володимира Путіна, як відомо, після «Кримської весни» на анексованому півострові поставлений на широку ногу. Проте, як казали колись мудреці, ніщо не вічне під місяцем. Останнім часом деякі тутешні продавці і продавчині дедалі частіше журяться: попит уже не той порівняно з минулим і надто позаминулим роками. Щоправда, пояснення цьому не знаходять, мовляв, наше діло маленьке. «Оплачена» в роздріб любов у «обіймах» моди потроху згасає?

Натомість для кримських політиків і чиновників, схоже, все тільки-но починається. Себто публічне поклоніння перед Володимиром Путіним, що набуває явних ознак зловісного культу особи, стає для них обов’язковою нормою, такою собі позірною патріотичною рефлексією. Вона вчергове проявилась минулого тижня на офіційних заходах із приводу дворіччя «приєднаня» Криму до Росії. Судіть самі. На мітингу в центрі Джанкоя голова тутешньої міськради Олександр Кульнєв видав наступне: «Такі лідери (Путін – авт.) народжуються раз на сто років».

Що тут скажеш. Певно, даються взнаки професійні навички статутної субординації на межі послужливого чинопочитання, здобуті градоначальником на початку 90-х років у стінах Сімферопольського військового будполітучилища. Відверто кажучи, Кульнєв лише продовжив нову-стару «культову» традицію, закладену його старшим товаришем по цьому ж вишу, а нині – главою Криму Сергієм Аксьоновим, призначеним російською владою.

«Це перший керівник у моєму житті, якого я поважаю за його людські якості, який цього дійсно гідний – він гідний бути лідером країни, яким він і є. Таку людину мені особисто не соромно керівником, своїм шефом назвати, чого не було в попередній Україні. Я за жодного президента хорошого слова не сказав ніколи – як на мене, тут усі журналісти знають, я не розповідав якісь казки, не пускав пил в очі, але в той самий час нікому дифірамби не співав», – сказав Аксьонов у ефірі телепередачі «Від першої особи» на місцевому телеканалі ще влітку 2014 року. Логіка зрозуміла: іншим не співав, а от нинішньому шефу – можна і потрібно.

І все ж усіх «переспівав», до того ж у глибинному історичному контексті, хірург за освітою (не плутати з московським «Хірургом»-мотоциклістом Залдостановим), екс-спікер, а нині депутат російської Ради Федерації Сергій Цеков.

«Служу нашому президентові, яким пишаюсь, як і переважна більшість громадян Російської Федерації. Вважаю його видатним державним діячем – напевно, першим за останні 400 років із моменту великої Смути, коли руйнувалась наша Вітчизна», – проголосив Цеков при врученні йому 16 березня у кримському парламенті звання «Почесний громадянин Криму». Отакої. А як же тоді бути з Петром Першим, який прорубав Росії «вікно в Європу», чи з не менш знаною «збиральницею» земель російських Катериною Другою (їй влада Сімферополя збирається найближчим чином встановити монумент чи лише погруддя у Гагарінському парку)? Вони ж бо теж «вписуються» в окреслені Цековим 400 років. Чи вже для «матінки-історії» такі царі-імператори менш цінні, ніж нинішній російський правитель Путін… От і зрозумій цих «професійних» росіян.

Степан Шляхов, військовий експерт

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції