У Сімферополі в березні 2014-го року, коли там уже хазяйнували російські солдати, журналістка якогось європейського видання приголомшила мене питанням: «А Ви готові взяти в руки зброю?». Європейські журналісти, які масово з'явилися в ті дні в Криму, в першу чергу хотіли з'ясувати – чи буде збройний спротив окупації. І вони ставили питання в лоба.
Я готовий не був. Російські солдати з'явилися ще не так давно – те, що відбувається, здавалося непорозумінням. Здавалося, незабаром вони мають забратися самі. І крім того, «братися за зброю» – це значить бути готовим вбивати. Це ж насильство, це не наші методи! Мають бути інші способи боротьби! Так я вважав тоді.
Путін навчив українців воювати
Не я один був таким – боялася застосовувати насильство вся країна. При словах, що, мовляв, зброю в руки іноді все ж потрібно брати, більшість українців висловлювали категоричне неприйняття. Їм було важко визнавати цю необхідність. Намагалися навіть не допускати думки.
Зараз, звичайно, не те. Путін навчив українців воювати. Зараз, скоріше, занадто багато розчарованих у тому, що зброю можна застосовувати не так часто. «Більше вогню!» – так вважають багато – дуже багато! – солдатів, особливо з тих, хто вже воював.
Українці змінилися, і я разом з усіма. Але колись сама думка про збройний спротив військовій окупації була для мене неприйнятною. Але вже все інакше.
Іван Ампілогов, російський письменник з Криму, учасник АТО
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції