Спеціально для Крим.Реалії
Ситуація з правами людини в Криму погіршується з кожним днем: якщо раніше обшуки і арешти проводили від випадку до випадку, то за останні місяці вони стали сумною нормою кримської дійсності. Від тюрми на окупованому півострові відтепер не застрахований ніхто: мусульман звинувачують у читанні заборонених у Росії книг, членів Меджлісу – в пособництві організаторам блекаута, журналістів, які співпрацюють з українськими виданнями, – в закликах до «порушення територіальної цілісності». І всіх у підсумку – в екстремізмі.
Російська влада знайшла найзручнішу статтю в Кримінальному кодексі, яка не вимагає особливого збору доказової бази, проведення слідчих дій і хоча б формального дотримання канонів правосуддя, хоча воно вже давно кануло в Лету. Під категорію екстреміста в нинішній Росії можна підвести будь-кого, чиї дії, слова чи навіть думки хоч у чомусь суперечать установкам «партії та уряду».
У перекладі з латинської екстремізм означає «крайній», тобто прихильник радикальних поглядів і дій, які становлять небезпеку для безпеки держави. До екстремістів зазвичай відносить тих, хто закликає до повалення законної влади, організовує масові заворушення або відкрито проповідує нетерпимість на релігійному чи національному ґрунті. Однак у світовій практиці досі не склалось однозначного розуміння цього явища, оскільки оцінка ступеня «крайності» поглядів носить завжди суб'єктивний характер.
Держдума вже давно перестала бути представницьким органом, перетворившись на інструмент обслуговування Путіна, за допомогою якого створюється ілюзія демократії
Але тільки не для Росії, яка активно бореться з екстремізмом, хоча, за визначенням Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), відповідає його критеріям. Зокрема, у резолюції ПАРЄ, ухваленій 2003 року, йдеться про те, що екстремізм «явно або приховано» заперечує принципи парламентської діяльності. Що відбувається з російським парламентаризмом? Держдума вже давно перестала бути представницьким органом, перетворившись на інструмент обслуговування Путіна, за допомогою якого створюється ілюзія демократії. В Асамблеї до екстремістів також відносять і тих, хто підтримує ідеологію нетерпимості, відчуження, ксенофобії, антисемітизму та ультра-націоналізму. Хіба Росія не відповідає цим критеріям? Але в найкращих традиціях романів Орвелла підміняє чорне білим, змушуючи своїх громадян все глибше занурюватись у світ ілюзій, активно створюваний кремлівськими пропагандистами.
Для тих, хто з якихось причин не вірить у цей казковий рай, у Росії є спеціальний Закон «Про протидію екстремістській діяльності», ухвалений ще 2002 року, який дає достатню кількість гранично розмитих приводів для порушення кримінальної справи стосовно будь-якого розсудливого індивіда. А в КК є кілька статей (ст. 280, 282), які передбачають різні варіанти покарання за заклики до екстремізму: від грошового штрафу до позбавлення волі. При цьому російські силовики фіксують зростання кількості злочинів на ґрунті екстремізму в Росії: 2015 року таких злочинів зафіксували на 28,5% більше, ніж 2014 року. Але це аж ніяк не означає, що в країні на третину побільшало людей, які загрожують державному ладу. Просто будь-які висловлювання, в яких влада побачить найменшу загрозу для себе, можуть стати основою для подібних звинувачень і кримінальних переслідувань.
Як тут не згадати про безсмертного товариша Сталіна, який попереджав, що в міру просування до соціалізму спротив «ворогів народу» буде посилюватись. Нинішня Росія до соціалізму не йде, але кількість ворогів і всередині країни, і за її межами неухильно зростає. А значить, треба бути пильними і виявляти екстремістів на всіх фронтах.
Найближчим часом варто чекати на посилення антиекстремістського законодавства в Росії. Криму відведуть роль чергового майданчика для обкатки репресивної машини
Кого ж у Росії відносять до екстремістів? Перелік тут досить широкий. Це ті, хто закликає до насильницької зміни основ конституційного ладу, збуджує ненависть за соціальною, расовою або релігійною ознакою, перешкоджає діяльності державних органів, використовує нацистську символіку або аналогічну їй атрибутику. Поле діяльності для репресивної машини величезне. Але навіть цього мало. Тому найближчим часом варто чекати на посилення антиекстремістського законодавства в Росії. Криму ж у цьому випадку відведена роль чергового майданчика для обкатки репресивної машини.
Кримчани вперше зіткнулися з поняттям екстремізму майже відразу після анексії – через Центр протидії екстремізму «Центр Е») пройшли не лише проукраїнські активісти, а й ті, хто відмовився від російського громадянства – їхня окупаційна влада відразу ж стала розглядати як потенційних екстремістів.
За ст. 280, ч.1 («Публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності РФ») були висунуті звинувачення кримським журналістам Ганні Андрієвській та Андрію Клименку, які на той час уже перебували на материку, а також народному депутату України та голові Меджлісу кримськотатарського народу Рефату Чубарову. У кримському суді розглядають справу про визнання Меджлісу екстремістською організацією і заборону його діяльності в Криму. І хоча рішення суду ще немає, але кримський «прокурор» вже встигла призупинити діяльність представницького органу кримських татар, а Мін'юст РФ тут же вніс Меджліс до переліку «екстремістських організацій».
Заперечуєш «референдум» як акт волевиявлення?.. Залишається тільки чекати, поки пильні сусіди донесуть на тебе, куди треба
Неважко припустити, що репресивну машину вже не зупинити, вона як чудовисько потребує нових жертв, а, значить, жити в Криму з кожним днем стає все небезпечніше. Про це свідчить і ініціатива голови Слідчого комітету РФ Олександра Бастрикіна, який для посилення боротьби з інформаційним впливом Заходу, і, перш за все, США, пропонує реалізувати цілий комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з екстремізмом. Серед них патріотичне виховання молоді та профілактична робота з неформальними молодіжними об'єднаннями (точніше вербування ФСБ їх лідерів), сувора перевірка на екстремізм релігійних, національно-культурних та молодіжних організацій і жорстка цензура в Інтернеті аж до повної заборони електронних ЗМІ, які належать іноземцям (китайська методика). Але безумовним лідером серед ідей голови Слідкому стала його пропозиція про введення кримінальної відповідальності в рамках антиекстремістського законодавства за «факти фальсифікації» історії, як наприклад, заперечення підсумків кримського псевдореферендуму, який, за словами Бастрикіна, займає важливе місце серед «ціннісних орієнтацій російської держави і суспільства», і потребує кримінально-правового захисту.
Сумніватись у тому, що ця пропозиція буде ухвалена, не доводиться, як і в тому, що на Росію чекає подальше посилення репресивного законодавства і обслуговуючого його апарату. Той, хто вибрав у кумири ката Йосипа Сталіна, не може мислити іншими категоріями. А це означає подальше зростання кількості кримінальних справ екстремістської спрямованості в усій Росії і в Криму, особливо. Екстремістами тут можуть назвати практично будь-кого. Заперечуєш «референдум» як акт волевиявлення? Не хотів історичного «возз'єднання» і «повернення в рідну гавань»? Не змінюєш українські номери? Підписаний на сторінку Мустафи Джемілєва у Фейсбуці? Маєш удома український прапор? Слухаєш «Океан Ельзи»? Стовідсотковий екстреміст, п'ята колона і бандерівець. Залишається тільки чекати, поки пильні сусіди донесуть на тебе, куди треба.
16 березня 2014 року Росія не лише знищила основи післявоєнного світоустрою, грубо порушивши канони міжнародного права. Цього дня вона винесла вирок Криму і кримчанам, зробивши їх заручниками своєї агонії. Залишається сподіватись, що путінський режим впаде раніше, ніж встигне привести свої вироки у виконання.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції