Спеціально для Крим.Реалії
Нещодавно один із моїх кримських знайомих висловив думку, що зараз на півострові ще є простір для створення бізнесу масових електронних продажів. Мовляв, за пару років, що залишились до відкриття Керченського мосту, потрібно скористатись тимчасовою форою і підв'язати під себе максимальну кількість клієнтів.
За логікою мого співрозмовника, щойно міст запрацює, до Криму ринуться великі мережі і відберуть у місцевих весь хліб (ну, або, принаймні, найбільший і смачний шматок пирога). Я ж парирував йому тим, що потік грошей, які Росія вливає в півострів, буде неухильно зменшуватись, ще більше звужуючи реальний сектор ринку.
#Кримоптимісти бачать півострів як величезну московську дачу, куди приїжджають на пару тижнів, щоб поїсти шашликів, поплавати в морі, подивитись на Керченський міст
Отже, великі оптові та роздрібні мережі Крим не зацікавить, адже регіон досить бідний. Мій візаві почав доводити, що відкриття мосту мало не в одну мить перетворить півострів, змінить розклади на ринку нерухомості. Мовляв, республіку нарешті стануть сприймати як місце, в яке можна вкладати гроші, наприклад, будувати тут «літні гнізда».
І раптом до мене дійшло, що у #кримоптимістів є одна спільна риса: всі вони в майбутньому бачать півострів як величезну московську дачу, куди приїжджають на пару тижнів, щоб поїсти шашликів, поплавати в морі, подивитись на Керченський міст. Тоді, мовляв, життя буде облаштоване, і дні стануть легкими, безхмарними і приємними.
Тут уже я не міг не висловитись.
#Кримреаліст
Ось нещодавно профільний міністр російського уряду Криму Дмитро Полонський сказав, що на півострові не буде великих мобільних операторів. Причому в словах чиновника відчувалось явне несхвалення такого рішення приватних компаній.
Будь його воля – міністр би силою змусив «МТС», «Білайн», «Мегафон» та інших операторів безпосередньо обслуговувати кримчан. Не вмієш – навчимо, не хочеш – примусимо. Благо, є три фірми-прокладки, через які всі ці оператори можуть працювати з приїжджими «в роумінгу» («К-Телеком», «Кримтелеком», «Севтелеком»).
Наявність мосту ніяк не змінить політику приватних структур, якщо тільки їх не вирішать остаточно зламати через коліно, намагаючись підтримати агресивну стратегію держави
Але наявність мосту ніяк не змінить політику приватних структур, якщо тільки їх не вирішать остаточно зламати через коліно, намагаючись підтримати агресивну стратегію держави.
Те ж можна сказати і про сім сотень кримських чиновників, на ім'я яких українська прокуратура видала повістки. Чи вплине міст на ставлення до цих колаборантів? Навряд чи... Але ж це тільки перший крок, далі всім їм стануть перекривати доступ на захід.
Але якщо будівництво мосту не позначиться ні на сприйманні конкретних персон, ні на економічній активності підприємців, то звідки береться така віра в щасливе майбутнє?
Суть у тому, що в світі склалась нова, «кримська», система міжнародних відносин. Навіть найбільш відбиті послідовники «русского міра» розуміють, що це клінч, а значить, поки територіальне питання не знімуть з міждержавного порядку денного, нічого путнього республіку не очікує.
Це на перших порах боротьба з блокадами здавалась романтичною пригодою. А в підсумку справа обернулася вкрай неприємними речами: реальним кордоном на Каланчаку, а також енергетичною, водною та іншими видами ізоляції.
Це спочатку кримчани були в захваті від економічних привілеїв. Але за два роки загальне «нічогособіуменепенсіявелика» змінилось на крилате медведєвське «Грошей немає, але ви тримайтесь». Такий короткий шлях від ейфорії до народного розчарування, точніше до визнання цього розчарування з боку влади.
Зрозуміло, що без певної картини майбутнього в таких умовах жити дуже дискомфортно. Свідомості потрібні гачки на кшталт Керченського мосту, який асоціюється з фізичним проривом блокади. У людей жевріє надія, що вже коли Москва готова спорудити такий міст, то Росія ось-ось відкриє для себе півострів, а світ нарешті переконається, що Крим не збирається плисти в іншу гавань.
«Кримська» система міжнародних стосунків – це тимчасовий баланс між Росією і Заходом, який тримається на поточному військовому протистоянні на Донбасі і невизначеному статусі Кримського півострова
Але на практиці все буде зовсім інакше. Адже справа тут не в наявності мосту, а у відсутності принципів. «Кримська» система міжнародних стосунків – це тимчасовий баланс між Росією і Заходом, який тримається на поточному військовому протистоянні на Донбасі і невизначеному статусі Кримського півострова.
І поки цей конфлікт остаточно і безповоротно не вирішиться, поки з Росії не будуть зняті санкції, віра в те, що Керченський міст може щось змінити, – звичайний самообман. Нікому цей Крим даром не потрібен, усім доводиться доплачувати.
Що ж стосується санкцій проти Росії, то умови їхнього скасування всім відомі. А міст – штука дійсно хороша. На майбутнє, звісно. Та й у відпочинку москвичів на півострові немає нічого поганого. В майбутньому, звісно. Але ось великому російському бізнесу республіка не потрібна. І його тут не буде в будь-якому випадку. Вчора, сьогодні і завжди.
Сергій Ліотар, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції