Петро Порошенко доручив створити умови для розгортання партизанського руху в країні. А за чотири дні після заяви Президента батальйон імені Номана Челебіджихана підняв прапор на адмінкордоні з Кримом.
Поки політики в Києві подумають, кримські татари зроблять. Так уже було восени 2015 року. Спочатку вони разом з активістами з колишніх добровольчих батальйонів заблокували товарні поставки до Криму, і лише за три місяці ця ситуація була узаконена урядом. Саме учасники блокади стали основою майбутнього кримського батальйону, розмови про створення якого в різних варіантах ідуть з весни минулого року. Коли потік товарів і передача електроенергії до Криму були зупинені, Мустафа Джемілєв публічно оголосив про необхідність створити батальйон із кримчан. Перша спроба організувати мусульманський підрозділ на основі добровольчого батальйону «Крим» була похована в коридорах Генштабу Збройних Сил. Лідер кримськотатарського народу, схоже, хоче зберегти до моменту деокупації потенціал найбільш активних співвітчизників, у яких є досвід успішної блокади.
За задумом лідерів кримських татар, підрозділ кримчан мав серед перших увійти на територію півострова і створити умови для реалізації кримськотатарської автономії. Згода президента на автономію було отримана завчасно. А ось схвалення Порошенком формування кримського батальйону не прозвучало досі. Це визнавали і кримськотатарські політики, це підтвердив і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який наполягає: необхідності у створенні такого батальйону Національної гвардії немає. Після заяви міністра стало очевидно: керівництво країни не зацікавлене в реалізації плану кримських татар створити підрозділ для звільнення Криму.
Батальйон де-факто існує. Не узаконений підрозділ є, по суті, партизанським. Щоправда, перебуває він не в тилу ворога, а на кордоні, на передньому краї, де поки немає бойових дій
Заклик лідера блокади Ленура Іслямова привласнити номер військової частини батальйону Номана Челібіджіхана засвідчив: батальйон де-факто існує. Не узаконений підрозділ є, по суті, партизанським. Щоправда, перебуває він не в тилу ворога, а на кордоні, на передньому краї, де поки немає бойових дій.
У своєму останньому інтерв'ю Іслямов зробив кілька заяв, які дратують офіційний Київ. Зокрема, сказав про те, що борги українським банкам до деокупації Криму його компанії віддавати не будуть, а сама українська держава в боргу перед кримськими татарами. При цьому лідер «Громадянської блокади Криму» висловив жаль через ослаблення контакту з лідерами – Чубаровим і Джемілєвим. Адже саме цим українським політикам доводиться пояснювати ЗМІ, а можливо, і Президенту словесні ескапади Іслямова. Пояснювати і виправдовувати те, з чим внутрішньо не згоден, завжди дискомфортно. Цим можна пояснити виниклу дистанцію між кримськотатарськими лідерами.
Ще один важливий момент: ідею батальйону озвучив Джемілєв, а фактично реалізував Іслямов. Наступний хід за Джемілєвим і Чубаровим – саме їм доведеться добиватись легалізації підрозділу, долаючи колосальний спротив військово-політичної бюрократії в Києві. Судячи з тривалого мовчання Порошенка і негативного ставлення його оточення до батальйону, це завдання сьогодні нездійсненне. Авторитет лідера народу і глави Меджлісу високий, так що говорити про якісь іміджеві втрати в цьому випадку не доводиться. А ось Іслямов, створивши перший з часів Другої світової війни кримськотатарський підрозділ, опинився в уразливому становищі. Він несе моральну відповідальність перед людьми, яких зібрав для подальшої боротьби за звільнення Криму. При цьому назад у Москву дороги немає, бізнес у Росії втрачений, а в Україні – борги і стратегічно важливий для народу телеканал АТР, який є серйозною статтею витрат. Так на додачу соратник-атеїст, який після заяв Іслямова про необхідність визвольного джихаду в Криму, виходить на київську ходу за права ЛГБТ. А це відштовхує тих, кому були адресовані слова про джихад.
У наявності політична партизанщина з її головними мінусами: світоглядною строкатістю учасників, наявністю декількох лідерів і відсутністю узгоджених дій. Першопричиною цього бачиться відхід Меджлісу від концепції ненасильницького спротиву кримських татар. Поки з їхнього боку насильства не було. Але було б наївно продовжувати наполягати на винятково мирному спротиві трьохсоттисячного народу пресингу російських спецслужб.
Так чи інакше, але Іслямов є сьогодні ключовою фігурою як посередник між кримськотатарськими політиками і пасіонарними представниками народу, готовими воювати. Окрім того, у нього практично немає можливостей для політичного компромісу. Заява Порошенка про необхідність готуватись до партизанської війни дає надію, що батальйон Номана Челебіджихана буде затребуваний.
Анвар Деркач, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції