Спеціально для Крим.Реалії
Курортна інфраструктура Криму, становлення якої почалося після здобуття Україною незалежності, продовжує розвиватись і зараз. Менш швидкими темпами, не без своїх тарганів. Але політична криза, пов'язана з півостровом, здається, кардинально змінила вектор цього розвитку.
Кримський туризм втратив будь-які міжнародні перспективи, однак зайняв досить специфічну нішу економного, соціального відпочинку (для списання профспілкових коштів або самостійних подорожей).
Ось потрібно вам відвезти дітей на море, показати, що відпустка пройшла не у спекотній московській двійці, оновити фотографії в соцмережах, продемонструвавши, що життя б'є ключем. Тут доведеться або розщедритись на послуги туристичної компанії і летіти за кордон, або самостійно працювати з усілякими готелями, віллами і базами відпочинку, щоб знайти прийнятний за ціною та умовами варіант.
Кримський туризм втратив будь-які міжнародні перспективи, однак зайняв досить специфічну нішу економного, соціального відпочинку
Оренда кімнати з харчуванням на двох у середньому обійдеться у 300 доларів на тиждень. Це без урахування проїзду і витрат на дітей. Досить економний варіант, досить слабкий – лише сервіс, що розвивається.
Приблизно так і виглядає курортний сезон у Криму: брудно, незатишно, зате дешево. Загалом, майже те саме, що і в українські часи, хіба що туристів менше. Без несподіванок, ажіотажу, але й без порожніх номерів.
Якщо відволіктися від аналітики і звернутися до особистого досвіду спілкування з російськими туристами у Криму, то можна сказати наступне.
Багато росіян, особливо сімейні люди з малюками, дійсно вважають півострів меншим з усіх можливих зол. Як правило, це який-небудь менеджер середньої ланки і домогосподарка, які приїжджають з одним або з двома маленькими дітьми.
Також часто трапляються бабусі та дідусі, тітки і хрещені, які відпочивають з малюками.
Дозвілля виглядає так: їжа, море, сон і ніякого «програмного» відпочинку (через нерозвиненість самої туристичної сфери та низький попит на ринку)
Дозвілля виглядає так: їжа, море, сон і ніякого «програмного» відпочинку (через нерозвиненість самої туристичної сфери та низький попит на ринку).
У гори ніхто не їздить. Віддають перевагу не панорамі оборони Севастополя, а походу в акваріум або зоопарк, а шабаш байкерів на горі Гасфорта сприймають як рок-концерт з елементами акробатичного шоу.
І тут політика залишається поза межами доступу молодіжної свідомості, незважаючи на прагнення влади розвивати напрямок патріотичного туризму.
Комусь потрібні солдати, які будуть ходити маршем у лавах, але мілітаризація відпочинку на півострові – постріл у молоко. Мобілізація свідомості росіян через кримський курортний канал – це міф.
До Криму приїжджають, щоб відпочити з дітьми, викупатися в морі, зробити фотографії на пляжі, не виходячи за межі свого мовного та культурного середовища. Для багатьох це ідеальний варіант: невелика бідна республіка, де можна відчути, що твоє життя цілком собі вдалось.
«А взагалі, зручно»
Про політику майже не говорять – ні на кухнях, ні під час вечірніх пиятик.
Одного разу спробував розпитати одного досить освіченого приїжджого мужичка про те, як самі москвичі сприймають півострів до і після відпочинку.
«Та так Крим і сприймаємо. Особисто у мене нічого не змінилось. Був тут років п'ять тому, приїхав і зараз – те ж саме, тільки гроші міняти не треба. Люди ті ж самі залишились. А взагалі, зручно», – відповів він.
І таке враження майже у всіх.
Чи зведуть міст із Тамані – не має значення. Кількість любителів Криму від цього не зміниться
Зараз на півострові занадто багато зовнішнього патріотизму і занадто мало внутрішнього, навіть у головах тих, хто приїжджає до Криму.
Біля сімферопольського аеропорту тебе зустрічає бігборд Володимира Путіна. Зображення першого громадянина супроводжують приїжджого в будь-якому туристичному напрямку: Севастополь, Судак, Ялта, Євпаторія. Але загальний тон життя на півострові, загальний настрій курортників перебувають далеко за межами цього дискурсу.
Справа в тому, що деяким росіянам завжди було зручніше приїжджати на відпочинок до Криму. Через безліч причин. І те ж введення/скасування санкцій щодо Туреччини тут ні до чого. Адже велика частина території Криму не повинна і не може мати туристичного профілю, а тому розвивається виходячи з політичної доцільності, яка відпочивальникам особливо і не потрібна.
Чи зведуть міст із Тамані, чи оновлять базу готелів, чи збудують дороги – не має значення. Тому що кількість любителів Криму, яким «зручно» або звично їздити до республіки, від цього не зміниться.
І політика тут абсолютно безсила.
Сергій Ліотар, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції