Кримський «референдум» 2.0 – піар чи політика?

Спеціально для Крим.Реалії

Російський президент Володимир Путін, зрозуміло, визнав, що так званий «референдум» у Криму в березні 2014 року був організований під наглядом російської армії, але при цьому жодного разу не висловив згоди переглянути його підсумки. «Питання закрите», «Крим це частина Росії» і тому подібні висловлювання ми чули неодноразово. А ось ідею так званого «повторного референдуму» запропонувала саме так звана російська ліберальна опозиція, і лише потім ця теза потрапила до владного дискурсу. Що ж таке референдум 2.0 – звичайний піар-хід напередодні вересневих виборів до Держдуми чи щось більше?

Все почалося з того, що 15 жовтня 2014 року в інтерв'ю радіостанції «Ехо Москви» один із визнаних лідерів російської опозиції Олексій Навальний порівняв Крим із бутербродом і запропонував провести на півострові новий референдум.

«Венедиктов: Ось у цьому сенсі питання було чудове. Якщо ви станете президентом, ви спробуєте повернути Крим Україні?

Навальний: Крим – це бутерброд із ковбасою, чи що, щоб його туди-сюди повертати? Ось я не вважаю...

Венедиктов: Виявилось, що так.

Навальний: З точки зору політики і відновлення справедливості, що потрібно зробити зараз у Криму – то це провести нормальний референдум. Не такий, як був, а нормальний. І як вирішать люди, так воно і буде. Я думаю, що результати цього референдуму ми всі приблизно припускаємо, які можуть бути. Ось як вирішать – так вирішать».

Пізніше російська опозиція розкололась і за цією ознакою. Частина партій, в основному позапарламентських, відкинули саму ідею повторного референдуму в умовах невизнання першого. Наприклад, полемізуючи з Навальним, Гаррі Каспаров 29 березня 2015 року в інтерв'ю київському бюро Радіо Свобода сказав наступне.

«Мої протиріччя з тими, хто каже, що Крим – не бутерброд, і взагалі, цей процес займе десятиліття... Це свідома або несвідома помилка, тому що злочини путінського режиму і всі антиконституційні акти мають скасовуватися скопом... Демонтаж якихось статей російської конституції, анексія Криму і багато інших незаконних дії путінського режиму мають кваліфікуватись як злочини і мають бути негайно скасовані».

У тому ж дусі висловлювались і Михайло Касьянов, і Олексій Широпаєв, і низка інших опозиційних політичних діячів. А ось ті партії, які зібралися йти в Держдуму, вирішили не ризикувати увагою можливого електорату. І, з урахуванням того, що вибори відбудуться цього року, нічого дивного, що тема знову стала актуальною.

29 лютого 2016 року новий лідер партії «Яблуко» Емілія Слабунова повідомила:

«Я, як і партія «Яблуко», вважаю події весни 2014 року на півострові незаконною анексією частини території суверенної країни. Ми вважаємо одним із найвищих пріоритетів безпеку жителів Криму і тому вважали б за доцільне проведення міжнародної конференції щодо Криму з метою вироблення узгодженого плану щодо вирішення кримської проблеми справедливим і законним шляхом. Наприклад, шляхом проведення в Криму законного, легітимного, визнаного усім світом референдуму під міжнародним контролем».

Невизнання анексії і вимоги повторного референдуму «Яблуко» закріпило у своїй передвиборчій програмі.

1 березня російський депутат Ілля Пономарьов, який нині позбавлений мандата і який отримав дозвіл на проживання в Україні, сказав у інтерв'ю буквально наступне:

«Референдум провели під дулами автоматів. Його результати не можна вважати легітимними... Однак коли Київ говорить: нового референдуму не може бути, я відповідаю – тоді буде «анексія навпаки». Не можна вирішувати долю території, не запитавши її місцевих жителів. І Росії, і Україні необхідно погодитись, що остаточне рішення ухвалять місцеві жителі. Але якщо агітація буде чесною, результати голосування вже зараз би стали сюрпризом».

Із російською «опозицією» все зрозуміло. А що ж російська влада? Ще 10 лютого міністр закордонних справ Сергій Лавров повідомив, що отримував від неназваних американців пропозицію буквально «на вухо»:

«Проведіть його повторно, вже з усіма атрибутами і віньєточкамі! Все одно результат буде такий самий, і всі зітхнуть спокійно! Референдум, напевно, можна було б довше готувати і нагнати туди більше спостерігачів. Зараз можна чіплятись за якісь юридичні, технічні аспекти з приводу того, що сталось, хоча результати референдуму важко заперечувати».

Не залишився осторонь і призначений Росією «голова» Криму Сергій Аксьонов. 10 березня, спілкуючись із кримськими журналістами, він підкреслив, що повторювати референдум не потрібно.

«Я вважаю, що жодної доцільності в цьому немає. Я вас запевняю, проголосує більше 97% на цей день. Який сенс, ми не віримо самі собі? Добре, ось завтра для Росії всі питання знімуть, якщо кримчани підтвердять – чисто в інтересах справи, не в плані переконати когось. Усе було легально зроблене на той момент, і ніхто під сумнів поставити це не має права. Ми можемо хоч сьогодні оголосити і під «зовнішнім прицілом» під відеокамери провести... Але я проти, з точки зору етичної, моральної, юридичної. Цей вибір був ідеологічний, кримчани будуть підтримувати його і надалі».

Загалом, зовсім не дивно, що голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров вважає прихильників проведення «повторного референдуму» вірними путінцями, тільки замаскованими. У коментарях Крим.Реалії від 17 березня він сказав:

«Путін просто посподівався на свої сили, сили своєї армії, і він негайно взяв і здійснив те, що замишляв. А ці хлопці хочуть це зробити зовсім іншим способом, але від цього його цинізм не зменшується».

Здавалося б, після другої річниці невизнаного референдуму в Криму всі мало стихнути, але ні. 8 липня цю тему раптово підняв російський севастопольський градоначальник Сергій Меняйло.

«А для чого проводити другий референдум? Яку мету ми переслідуємо? Можна це зробити, якщо після цього все визнають. Але немає гарантії, що і після цього не почнуть розповідати, що все у нас неправильно. Крим і Севастополь були тільки приводом для введення санкцій, Росію хотіли покарати за непослух... Хоч 10 референдумів проведи – ми нічого нікому не доведемо».

Особливість нинішнього голови міста в тому, що він зазвичай говорить прямо те, що думає, а думає він приблизно так само, як і вся кримська еліта. І на цьому тему можна було б закривати, якби раптово 12 липня Всеросійський центр дослідження громадської думки не опублікував результати опитування щодо «повторного референдуму».

Втім, оскільки опитування замовив проект із сумнівною репутацією, а методом було телефонне інтерв'ю за випадковою вибіркою стаціонарних і мобільних номерів, дивуватися його результатам не доводиться. Так само були отримані «результати» опитування про ставлення кримчан до енергетичної блокади. Нагадаю, що в тому випадку жителі півострова «погодились» сидіти без світла, аби не визнавати Крим українським. І навіть дивно, що в нинішньому опитуванні не 146% проголосували «за Росію».

Загалом, підключення такої «важкої зброї» всеросійського масштабу, як ВЦДГД, причому за тиждень до одкровень Меняйла (опитування почалося 30 червня), дозволяє стверджувати, що ідея так званого «повторного референдуму» – це не передвиборна фішка так званої «опозиції». На мою скромну думку, російська влада, може і не до кінця чітко це усвідомлюючи, вирішила акуратно прозондувати ґрунт у цьому скандальному питанні. Чи то для того, щоб нагадати кримчанам про їхню «вірність», чи то навпаки, через недовіру до них.

І дуже може бути, що круте піке російської економіки, яке помітили навіть у Кремлі, в дуже швидкому часі переведе питання про «повторний референдум» з розряду кухонних розмов у актуальну політичну площину.

А нам просто варто пам'ятати, що жодного «повторного референдуму» не буде і його «результати» ні на що не вплинуть.

Просто тому, що і першого референдуму не було.

Андрій Введенський, кримський оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції