Кримчани – заручники неоголошеної війни

Тиждень тому Федеральна служба безпеки Росії повідомила про спробу озброєних бойовиків потрапити до Криму з території материкової України «для здійснення диверсій і терористичних актів». За даними спецслужби, українці «вторглися до Криму», вбили російського прикордонника і військовослужбовця Міноборони та залишили на полі бою міни й вибухівку. Пізніше ФСБ пред'явила відеозаписи затриманих диверсантів, на яких вони нібито зізнавалися в скоєному. Київ назвав подібні повідомлення провокацією. Тим часом жителі Криму і його гості гадають, що ж це було насправді.

Чутками, припущеннями і гіпотезами інформаційний простір повнився весь тиждень. Міністерство оборони Росії на тлі повідомлень про диверсантів «про всяк випадок» перекинуло до Криму зенітну ракетну систему С-400 «Тріумф». При цьому обстановка на півострові в цілому залишалася спокійною. Диверсантам явно не вдалося стати найбільш обговорюваною темою – на пляжах, у громадському транспорті та в чергах говорили про інше. Наприклад, про жахливу автокатастрофу з участю пасажирського автобуса в околицях Феодосії, жертвами якої стали семеро людей.

До повідомлень про диверсії кримчани ставляться по-різному. Опитані кореспондентом Радио Свобода жителі республіки схильні вірити тому, що якийсь інцидент на кордоні мав місце, але ніхто не береться судити про те, що там сталося насправді.

Зал сімферопольського аеропорту

«Я їхав із Севастополя до Сімферополя в ці самі дні. На трасі даішників видно не було, але у новинах у цей час передавали, що посилений контроль на дорогах, машини на ялтинській трасі перевіряють і на під'їздах до Сімферополя пости стоять. Але я нічого не бачив. Думаю, що ніякої реальної небезпеки (для жителів півострова і туристів) не було, навіть якщо там хтось і пострілював на кордоні», – говорить корінний сімферополець Володимир Тищенко.

Севастопольська підприємниця Марія Короленко змушена визнати, що новини з кордону трохи зіпсували їй настрій. «У мене в черговий раз майнула думка про те, що з Криму потрібно їхати. Хоча б на час, поки все не заспокоїться. Зупиняє тільки одне: незрозуміло, куди їхати. У всьому світі хаос, не кажучи вже про материкову Росію та Україну», – говорить вона.

За словами Марії, всі кримчани залишаються заручниками інформаційної війни, тому точно відновити картину подій неможливо. «Але я готова повірити в те, що там (на кордоні) все ж було щось серйозне, а не просто інсценування. Тому що самі російські військові зміцнили оборону своїх об'єктів. У військово-морському госпіталі перед входом поставили додаткову металеву решітку та металодетектор. Такого ніколи не було, навіть під час Євромайдану і «кримської весни», – зазначає Короленко.

Після того як ФСБ відзвітувала про «викриття зловмисників», у Криму дійсно було оголошено про «додаткові заходи безпеки в місцях масового перебування та відпочинку людей, а також про охорону об'єктів критично важливої інфраструктури і життєзабезпечення». Зокрема, на фестивалі «Дитяча Нова хвиля» в «Артеку» охорону посилили у кілька разів, а на територію дитячого центру можна було потрапити через чотири КПП, та й то лише за спеціальною перепусткою, яку видавала служба безпеки.

В адміністрації Сімферопольського аеропорту Радио Свобода повідомили, що додаткова охорона потрібна була й основним повітряним воротам Криму. «Заходи безпеки посилили, але аеропорт працює абсолютно у штатному режимі. Зберігається спокійна обстановка, нічого не відбувається пов'язаного із загрозою диверсії. Наші звичайні заходи безпеки були просто подвоєні: подвоєно увагу до всіх пасажирів, більш ретельний огляд, більш детально придивляємося до кожної людини, яка заходить на територію аеропорту. Всім співробітникам і пасажирам сказали виявляти пильність, звертати увагу на сторонні предмети і залишені сумки, повідомляти про них службі безпеки або співробітникам поліції», – розповіла співробітниця прес-служби.

Кримський пляж

Захист від терористичної загрози виглядав на півострові часом досить химерно. «У торговому центрі поруч із моїм будинком охорона замкнула всі шафки для сумок і забрала ключі. Повісили табличку про те, що це пов'язано з проведенням антитерористичних навчань. Табличка протрималася два дні і за датами співпала з появою диверсантів. Шкода, я її не встигла сфотографувати. Людей це все не надто турбувало, вони просто брали сумки з собою до торгового залу», – розповідає кримський художник-ілюстратор Ганна Іванова.

На думку художниці, нагнітання атмосфери навколо проникнення диверсантів – зручний спосіб випросити у Москви грошей на захист від «зовнішньої загрози».

«Антитерористичні операції – це жахливо вигідна штука, і грошей у них ввалити можна дуже багато. Навіть якщо ніяких диверсантів не було, варто було їх вигадати і демонізувати, щоб з цього грошового потоку плеснуло трохи і в наш бік, – міркує Іванова. – Можливо, був прецедент, але впевнена, що його роздули до межі. Які-небудь активісти могли дійсно просочитися у Крим, щоб чомусь тут нашкодити – це, звичайно, запросто, там зараз багато самодіяльності відбувається. Але я не вірю, що це прямо свідчить про спробу цілої України зробити щось відносно всього Криму».

Жителі півострова, які так чи інакше пов'язані з туристичним бізнесом, в один голос заявляють, що якщо це і була спроба зірвати курортний сезон (так інцидент на перешийку інтерпретують в офіційних російських ЗМІ), то вона зазнала невдачі. Жителька Балаклави Ірина продає на севастопольському Приморському бульварі популярні кримські сувеніри: тільники, черепашки, вироби з ялівцю і футболки із зображенням російського президента. Вона каже, що відчуває себе у Криму, «як за кам'яною стіною».

«Ми чули (про диверсантів) по телевізору в новинах. У мене сусід військовий. Він нічого не говорив, але їх піднімали по тривозі. А коли їх забирають на збори, це означає, що щось таке відбувається. Ще додаткові патрулі поліції ходили. А так ніяких обмежень не було. Я думаю, на туристичному сезоні це ніяк не позначиться. У нас хлопці посилено працюють, оперативно, молодці. Ми не переживаємо, на свята збираємося, на море ходимо, з дітками гуляємо, ніхто не хвилюється», – запевняє продавщиця сувенірів.

Севастопольська бухта

Власники міні-готелю «Позитив» у Євпаторії розповідають, що у місті все спокійно, і що випадків скасування бронювання у них не було: «Одні хлопці тільки написали: «Як там у вас, все спокійно?» Ми відповіли, що так. Якщо чесно, ми не помітили, щоб у нас вживали якісь додаткові заходи безпеки. Даішників, можливо, більше стояло, та й усе».

Адміністратор готелю «Чайка» на Південному березі Криму Марина солідарна з колегами по готельному бізнесу. «Ми почуваємось у безпеці. Багато хто взагалі ні про що таке не чув. Хто сюди тепер взагалі поткнеться, ми ж під захистом», – говорить вона.

Організатор екскурсій Наталя також стверджує, що жодних ознак терористичної загрози на півострові вона не помітила, а про спробу проникнення диверсантів дізналася з теленовин.

«Чи припускаю я, що терористи дійсно хотіли напасти на Крим? Чому ні! Вони ж ЛЕП підірвали і вирішили, що це нормально. Є ж різні люди, не цілком адекватні. Але думаю, люди до нас їдуть і будуть їхати все одно. Багато їдуть до Туреччини, хоча там набагато більше підривають. Тих, хто збирався сюди їхати, це не зупинить. Туристичному сезону нічого не загрожує», – впевнена Наталя.

Росіяни, які відпочивають у Криму, ймовірній атаці диверсантів дійсно не надали великого значення. Молодий турист із Петербурга на ім'я Микола розповів Радио Свобода, що «до повідомлень федеральних ЗМІ довіри не має». «Насилу собі можу уявити, щоб диверсанти з боєм проривалися через Сиваш із використанням артилерійського вогню, коли вони спокійно могли приїхати на півострів під виглядом туристів, зробити диверсію і тихенько виїхати назад», – зазначив Микола.

Що відбувалося з 6 до 8 серпня на кордоні між Кримом і Херсонською областю, сказати напевно не візьметься ніхто. Завіса таємничості, приправлена неабиякою дозою дезінформації, викликає у жителів півострова чи не більше негативу, ніж реальна або вигадана терористична загроза. Як сказала одна зі співрозмовниць Радио Свобода, «мені трохи шкода, що мені доводиться «вірити» або «не вірити», що була диверсія, і я не можу покластися на жодне ЗМІ жодної країни, щоб це «знати».