Світова преса переймається здебільшого двома найголовнішими темами: виборами у Сполучених Штатах і загостренням військових конфліктів в Україні та Сирії. Серйозні й впливові видання, аналізуючи зокрема ситуацію на Донбасі та в Алеппо, розкладають «на полички» перебіг переговорів міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайєра з його російським колегою Сергієм Лавровим, які відбулися у Єкатеринбурзі. Навіть за відсутності позитивних чи будь-яких конкретних результатів журналісти та аналітики намагаються прогнозувати, як розвиватимуться події надалі.
Австрійська Der Standard у цьому зв‘язку пояснює, що учасники війни у Сирії використовують найменшу перерву, щоб заново зорієнтуватися. Оскільки повстанцям це потрібно більше, аніж президенту Башару аль-Асаду та його союзникам, то перші й мають від того більшу перевагу. Адже що довше тривають такі перерви, коли зброя замовкає, то менше смертей і руйнацій. А другі – проти таких перерв. Відтак, пише австрійське видання, дивує, що, принаймні за висловлюваннями Москви, російсько-американські переговори щодо співпраці у боротьбі з тероризмом у Сирії й надалі тривають. Der Standard завершує підсумком: «Зважаючи на розвиток подій не лише у Сирії, а й в Україні, важко уявити, що США і Росія знайдуть спільне вирішення конфлікту в Алеппо. Але надія помирає останньою».
Німецька газета Die Welt у статті «Москва приховує закиди Заходу» детально аналізує зустріч міністрів закордонних справ Росії та Німеччини – Лаврова і Штайнмайєра, зазначаючи, що вона відбувається під час кризи двосторонніх відносин. Однак німецький гість непохитно стоїть на своєму, спонукаючи Росію до співпраці через діалог. Відтак, пише газета, і лекція Штайнмайєра перед студентами Уральського університету вийшла «риторично м’якою». Він не робить Росії ніяких закидів, а лише наголошує, що «обидві сторони постійно не розуміють одна одну». Це стосується також ситуації у Сирії, доходить висновку Die Welt. Натомість Сергій Лавров, пише газета, кілька разів вимагав від Києва виконувати свою частину політичних зобов’язань Мінських угод, нагадуючи Штайнмайєру, що саме країни ЄС під час подій на Майдані запропонували компроміс між протестувальниками та колишнім президентом Віктором Януковичем.
«Це рішення не було втілене у життя після того, як Януковичу довелося залишити Київ. І це більше, ніж прихований закид Заходу», – стверджує Die Welt.
Американська The New York Times повідомляє про «перестрілку» в «холодній війні» між Москвою і Києвом навколо окупованого Криму та її політичний вплив. Так, після висвітлення подій, що сталися на півострові, газета стверджує, що знайшла невідповідності у фактах, котрі надає російська сторона. Наслідком подій у Криму видання вважає зустріч міністрів закордонних справ Росії та Німеччини у Єкатеринбурзі. Із чого доходить висновку, що «Німеччина є одним з найважливіших політичних союзників і торговельних партнерів путінської Росії всередині ЄС».
Часопис The Financial Times, пояснюючи загострення ситуації на Донбасі, присвячує матеріал російським намаганням покарати Україну: «Росія хоче використати всі вичерпні заходи проти України, при цьому не розриваючи з нею дипломатичних відносин». Видання цитує російського міністра Лаврова, який начебто має «усі докази вини України» у подіях в анексованому Росією Криму: «Уже друга угода в Мінську розглядається як провал», – пише газета, яка видається в Лондоні.
Агресивні дії Росії у той час, коли світова увага зайнята іншими темами, – відома стратегія Путіна, вважає британська The Times. Але, як пише, газета, оцінюючи об’єктивно, нова війна з Києвом не має сенсу для Кремля зараз, коли він намагається уникнути нових санкцій і спробувати скасувати чи уникнути чинних. «Імовірніше, що Путін створив нову кризу, щоб зняти тиск «удома», передбачає видання. Автори вважають, що, зважаючи на парламентські вибори у Росії наступного місяця, хоч опозиція і не має шансів на успіх, але й кількість скарг населення зростає: «Росіяни мужньо сприйняли велике зниження рівня життя і знецінення рубля, що зробило їхні подорожі закордон дорожчими. Але їх злить величезний рівень корупції, а також безмежна влада путінських друзів-компаньйонів, хоча Путіна вони в цьому і не звинувачують». Щодо цього The Times підсумовує: «Путін знає, що напад є найкращою обороною».