Суд над Миколою Семеною: міжнародне право проти російського закону

В окупованому Сімферополі триває судовий процес над кримським журналістом Миколою Семеною. Він співпрацював з українськими виданнями «Дзеркало тижня», «День» і Радiо Свобода. Минулої весни ФСБ Росії порушила проти Миколи Семени кримінальну справу і заборонила йому виїжджати за межі Криму. Причина ‒ публікація журналіста, в якій він назвав півострів українським. Тепер за «публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації» Миколі Семені загрожує до 5 років ув'язнення.

Як відбувається суд і на чому зазвичай базуються звинувачення за «екстремістськими» статтями, в ефірі Радіо Крим.Реалії розповідають російський адвокат Олександр Попков і директор інформаційно-аналітичного центру «СОВА» Олександр Верховський.

Як не стати екстремістом у Криму?

‒ Миколу Семену в кримському суді захищає Олександр Попков. Як відбулось судове засідання 3 квітня, Олександре?

Попков: Ми вирішили основні організаційні питання, нас знову загнали в маленький зал, хоча великі були вільні. Людей було небагато, але довелося поставити додатковий стіл, щоб всі змогли розміститися. Микола Семена виголосив велику промову, в якій розгромив всі доводи звинувачення про його нібито злочини. Потім почався допит свідків: з чотирьох двоє були оперативниками ФСБ, інші двоє ‒ співробітниками місцевих адміністрацій, тобто ніби представниками громадськості, які прочитали публікацію підсудного.

Олександр Попков

‒ Ось прочитали вони цей матеріал ‒ і що сталося? У чому полягає сам злочин?

Попков: Звинувачення наполягає на тому, що Микола Семена нібито закликав Україну вчинити низку дій щодо повернення Криму до її складу. З нашої точки зору, проблема в тому, що саме поняття «територіальної цілісності» Росія запозичила з міжнародного права, і більше ніде в законодавстві воно не виписане.

‒ Чому це важливо?

​Попков: У Конституції (Росії ‒ КР) закріплено, що при конфлікті міжнародних договорів з внутрішніми законами перевага надається першим. А згідно з чинними міжнародними договорами, кордон між Росією та Україною пролягає через Керченську протоку, а не через Херсонську область. Тому Миколу Семену просто не можна ні в чому звинуватити ‒ це ми і будемо доводити. Наступне засідання призначене на 18 квітня.

‒ Чи буде воно відкритим для преси?

Попков: Навряд чи. Я був змушений вперше в житті подати клопотання про те, щоб це засідання проходило в закритому режимі, заради того щоб допитати одного співробітника ФСБ. Сьогодні він відмовлявся відповідати на багато наших запитань, посилаючись на те, що відповіді можуть містити державну таємницю.

Я підозрюю, що стежать не тільки за моїм комп'ютером – журналіст Семена

Микола Семена про стеження за журналістами в Криму, 3 квітня 2017 року

Представник України при Раді Європи ‒ Дмитро Кулеба: «Про переслідування Миколи Семени знають у Раді Європи, і поки ця організація не знайшла можливості практично вплинути на цей процес. Проте ми виходимо з того, що в разі рішення суду це стане правовою підставою для Ради Європи висловити свою позицію. Наскільки жорсткою буде реакція, мені складно сказати, але ми зробимо все від нас залежне, щоб така реакція була».

‒ Питання до Олександра Верховського: чи лукавить російська влада, коли говорить, що їхнє законодавство у сфері екстремізму ‒ лише калька світового досвіду?

​Верховський: Якщо розглядати норми окремо, то так, можна сказати так. Важливе інше: російське антиекстремістське законодавство не має аналогів у світі як комплекс правових норм. Воно базується на розмитих визначеннях, що створюють «сіру зону»: скоїла людина правопорушення чи ні, залежно від трактування.

‒ «Заклики до порушення територіальної цілісності» також мають розмите визначення?

Верховський: Безумовно. Вони і до ухвалення окремої норми в статті 280-ї, частини першої входили до переліку екстремістських правопорушень. Виходить така колізія: якщо людина закликає буквально підняти заколот і відокремитися від Росії, то його судитимуть як екстреміста, а якщо йому просто не подобається, як проходить кордон, то звинувачення використовує ту саму статтю, що і є у випадку з Миколою Семеною.

Олександр Верховський

‒ Перепосту такої думки достатньо для того, щоб бути засудженим?

Верховський: І так, і ні. Закони в Росії застосовують дуже вибірково. Незважаючи на те, що Пленум Верховного Суду рекомендував вивчати контекст будь-якого перепосту в соціальній мережі, тобто що саме хотів сказати автор, таке дослідження на практиці проводять рідко. Щоб поділитися в соцмережі чимось таким, що може виглядати як екстремізм з точки зору російських законів, потрібно в тому ж повідомленні явно відмежуватися від цієї думки. Свобода слова зараз нічого не виправдовує. Так чи інакше, звичайним підсумком подібних справ стає умовне покарання.

(Над текстовою версією матеріалу працював Владислав Ленцев)